Перейти к основному содержанию
 

Як повернутись до роботи після новорічно-різдвяної відпустки?

29.12.2010

 Багатьом людям потрібно відпочити на свята, а потім ще й після свят стільки ж відпочивати. Насправді свята потрібні для надходження енергії, але чомусь вони навпаки забирають енергію, бо відбуваються у статичному стані: їсти, вживати алкоголь, дивитись телевізор, спілкуватись, спати, виходити на вулицю за продуктами чи в гості.

Чому персонал не хоче на роботу? Ставлення іде з голови. Тому виникає логічне питання: Як людина сприймає роботу?
Джерело тільки доходів? Нормальне середньостатистичне життя? Ненависне місце, куди треба ходити щодня, прокидатись і в дощ і в мороз? Потрібно годувати сім'ю? Можливість самореалізуватись? Хобі? Чи перехідний період?
Хотіти ходити на роботу тільки можна тоді, коли ти її по-справжньому любиш, коли те, що ти робиш, отримує схвальні відгуки, коли вже ввечері ти думаєш, а як ти завтра класно презентуєш ідею, налагодиш контакти і відкриєш новий проект. Таким закоханим людям у приємне заняття не потрібно себе повертати до тями після затяжного відпочинку. Вони самі в останні дні відпустки починають скучати, писати листи, надзвонювати, всіма фібрами душі бажати сісти за своє робоче місце і розповісти своїм колегам про новорічно-різдвяні пригоди. Такий працівник живе мов у кіно - він приходить з одного місця, яке йому подобалось, в інше місце, де йому подобається. І він працює з ще більшою віддачею.

Проблеми, щоб «прийти до себе» на роботі? Працівники, які довго адаптовуються до роботи, мають низький рівень енергії. Вони потребують з зовні додаткові дози, щоб їм хтось «допінг щастя» давав. Тож свята забезпечують позитивні емоції, а робота у свою чергу не завжди забезпечує тільки позитивом, вона ставить рамки та вимагає виконання задач у певний термін, допінг зникає. Коли у працівника рівень енергії дуже низький, він на свята байдики б'є та користується дармовими дарунками свята: телевізійні програми, багато застелений стіл та навіть депресія, яка приходить тоді, коли завершуються справи. Така людина приходить на роботу і вона отримує шалений дискомфорт, бо доводиться напрягатися та повертатись до колишнього робочого ритму.

Працівник-жертва. Якщо людина не біжить на роботу, не хоче йти до праці, то щось в цій роботі не так чи щось не так у працівнику, який обрав роботу, яка не його і він займає місце людини, яка на тому ж посту літала та приносила реальні результати компанії. Працівник, що ненавидить роботу, приймає на себе роль «жерти». Він жертвує собою, коли прокидається, коли їде в громадському транспорті, коли приходить на зустрічі, коли пише звіти, коли виконує свої посадові обов'язки. Він постійно нещасний, йому погано і це показується на людях. І причому, якщо раптом добре, треба швидко повертатись до органічного амплуа жерти.
Такому працівнику потрібно змінювати роботу якнайшвидше, бо кожен затягнутий день не просто знецінить життя і замалює в сірі відтінки, але й така праця призведе до букету хвороб. Адже він часто погано себе почуває, постійно отримує застуди, відпрошується з роботи, до того ж тоді, коли проект горить і ніколи. Його організм захищається від задач, які він не хоче робити. Така людина не може бути цінна для компанії. Вона і себе знищить і компанію. Але роботу їй бути важко змінити, тому що у неї не достатньо енергії на рішення та дієвість.

Затяжні відпустки - ворог роботи? Я сумую за роботою у моїх мандрівках. Часто після них мені доводиться звикати до нових умов після повернення, але це для мене не є проблемою, це звичайна адаптація. Найбільший термін відпочинку у працівника - три тижні. За цей період він не може відвикнути від роботи, просто перемикається на інший вид діяльності, активності. Якщо ж адаптація затягується, то це вже не адаптація, а спротив до роботи. Такому працівнику варто замислитись над зміною роботи чи лише посади в даній компанії. Мені подобається цитувати Конфуція: «Найди собі справу по душі і тобі жодного дня не доведеться працювати».

Як повернутись до роботи після новорічно-різдвяної відпустки? Як повернутись до роботи після новорічно-різдвяної відпустки?

 Багатьом людям потрібно відпочити на свята, а потім ще й після свят стільки ж відпочивати. Насправді свята потрібні для надходження енергії, але чомусь вони навпаки забирають енергію, бо відбуваються у статичному стані: їсти, вживати алкоголь, дивитись телевізор, спілкуватись, спати, виходити на вулицю за продуктами чи в гості.

Чому персонал не хоче на роботу? Ставлення іде з голови. Тому виникає логічне питання: Як людина сприймає роботу?
Джерело тільки доходів? Нормальне середньостатистичне життя? Ненависне місце, куди треба ходити щодня, прокидатись і в дощ і в мороз? Потрібно годувати сім'ю? Можливість самореалізуватись? Хобі? Чи перехідний період?

 Багатьом людям потрібно відпочити на свята, а потім ще й після свят стільки ж відпочивати. Насправді свята потрібні для надходження енергії, але чомусь вони навпаки забирають енергію, бо відбуваються у статичному стані: їсти, вживати алкоголь, дивитись телевізор, спілкуватись, спати, виходити на вулицю за продуктами чи в гості.

Чому персонал не хоче на роботу? Ставлення іде з голови. Тому виникає логічне питання: Як людина сприймає роботу?
Джерело тільки доходів? Нормальне середньостатистичне життя? Ненависне місце, куди треба ходити щодня, прокидатись і в дощ і в мороз? Потрібно годувати сім'ю? Можливість самореалізуватись? Хобі? Чи перехідний період?
Хотіти ходити на роботу тільки можна тоді, коли ти її по-справжньому любиш, коли те, що ти робиш, отримує схвальні відгуки, коли вже ввечері ти думаєш, а як ти завтра класно презентуєш ідею, налагодиш контакти і відкриєш новий проект. Таким закоханим людям у приємне заняття не потрібно себе повертати до тями після затяжного відпочинку. Вони самі в останні дні відпустки починають скучати, писати листи, надзвонювати, всіма фібрами душі бажати сісти за своє робоче місце і розповісти своїм колегам про новорічно-різдвяні пригоди. Такий працівник живе мов у кіно - він приходить з одного місця, яке йому подобалось, в інше місце, де йому подобається. І він працює з ще більшою віддачею.

Проблеми, щоб «прийти до себе» на роботі? Працівники, які довго адаптовуються до роботи, мають низький рівень енергії. Вони потребують з зовні додаткові дози, щоб їм хтось «допінг щастя» давав. Тож свята забезпечують позитивні емоції, а робота у свою чергу не завжди забезпечує тільки позитивом, вона ставить рамки та вимагає виконання задач у певний термін, допінг зникає. Коли у працівника рівень енергії дуже низький, він на свята байдики б'є та користується дармовими дарунками свята: телевізійні програми, багато застелений стіл та навіть депресія, яка приходить тоді, коли завершуються справи. Така людина приходить на роботу і вона отримує шалений дискомфорт, бо доводиться напрягатися та повертатись до колишнього робочого ритму.

Працівник-жертва. Якщо людина не біжить на роботу, не хоче йти до праці, то щось в цій роботі не так чи щось не так у працівнику, який обрав роботу, яка не його і він займає місце людини, яка на тому ж посту літала та приносила реальні результати компанії. Працівник, що ненавидить роботу, приймає на себе роль «жерти». Він жертвує собою, коли прокидається, коли їде в громадському транспорті, коли приходить на зустрічі, коли пише звіти, коли виконує свої посадові обов'язки. Він постійно нещасний, йому погано і це показується на людях. І причому, якщо раптом добре, треба швидко повертатись до органічного амплуа жерти.
Такому працівнику потрібно змінювати роботу якнайшвидше, бо кожен затягнутий день не просто знецінить життя і замалює в сірі відтінки, але й така праця призведе до букету хвороб. Адже він часто погано себе почуває, постійно отримує застуди, відпрошується з роботи, до того ж тоді, коли проект горить і ніколи. Його організм захищається від задач, які він не хоче робити. Така людина не може бути цінна для компанії. Вона і себе знищить і компанію. Але роботу їй бути важко змінити, тому що у неї не достатньо енергії на рішення та дієвість.

Затяжні відпустки - ворог роботи? Я сумую за роботою у моїх мандрівках. Часто після них мені доводиться звикати до нових умов після повернення, але це для мене не є проблемою, це звичайна адаптація. Найбільший термін відпочинку у працівника - три тижні. За цей період він не може відвикнути від роботи, просто перемикається на інший вид діяльності, активності. Якщо ж адаптація затягується, то це вже не адаптація, а спротив до роботи. Такому працівнику варто замислитись над зміною роботи чи лише посади в даній компанії. Мені подобається цитувати Конфуція: «Найди собі справу по душі і тобі жодного дня не доведеться працювати».

logo