Рецензія на книгу «Роздуми про менеджмент»

У своїй книзі «Роздуми про менеджмент» Іцхак Адізес порівнює менеджмент зі спортом, де планування є базисом для успіху у грі. І це надихає.

Багато мені сподобалося і може бути застосовано на практиці, але є моменти, з якими я не погоджуюся або які, на мій погляд, були розкриті не повністю. Про це я й хочу розповісти.

Результативність та ефективність

Мені сподобалося, як автор легко розмежовує ключові поняття: результативність і ефективність. Тобто, для чого в принципі працює компанія, хоч би якого розміру вона не була. Порівнюючи результативність та ефективність, він відповідає на питання, що важливіше. У короткостроковій перспективі це результативність. Але, якщо мислити глобально – то для нас важливіша ефективність, оскільки якщо ти не будеш ефективний, то й результатів не буде. Але тут я б хотіла звернути увагу на такий момент. Результативність не може бути важливішою в принципі, оскільки результат може бути, а мети не досягнуто. Такий підхід забирає багато енергії, сил та часу. Тому варто говорити про продуктивність, тобто. результати спрямованих на виробництво продукту компанії, отриманих при цьому найбільш ефективним способом.

Основа бізнесу за Адізесом – це універсальний код (вітаміни PAEI), в якому кожна роль, що відводиться керівнику, є важливою та ключовою: Р – виробництво, А – адміністрування, Е – стратегія та І -. Він досить докладно описує кожну роль, але для якісного ведення бізнесу, на мою думку, цього не достатньо. Мені не вистачило подробиць.

Іцхак Адізес чітко поділяє ролі менеджменту та каже, що якщо Е-роль (стратегія) виконана, то ми припиняємо її робити та приступаємо до Р (виробництво). Але хочу зазначити, що в процесі Р дуже часто доводиться змінювати план, а іноді навіть стратегію коригувати. Тому тут я відчула якийсь розрив, у якому виникає сумнів, бо без регулярної корекції стратегії та планів – компанія не виживе.

З урахуванням ключових ролей менеджменту автор описує 10 етапів життя компанії. У «юності», коли власник орієнтується А (адміністрування), він ставить під загрозу Е. Це справедливо, тому що основна функція власника – це створення та корекція стратегії, які на початковому етапі розвитку компанії є особливо важливими.

При цьому автор стверджує, що енергія на А береться з Р, з чим я абсолютно не згодна. Тому що тільки орієнтація на майбутнє, на цілі, у даному випадку на стратегію – дозволяє знаходити енергію для руху вперед як адміністративної частини, так і виробничої.

В той же час Адізес стверджує, що якщо А вичавлює Е, то компанія «задихається». І це справедливо для кожного етапу розвитку компанії, тому що саме ставлення до стратегії визначає, чи ввійде компанія в «розквіт» чи наблизить своє «старіння». Далі автор розглядає організації на макрорівні, і розмірковує, чому американські компанії орієнтовані на короткостроковий результат. Тоді як Східна Азія – на довгостроковий. Це, на мій погляд, питання культури, традицій, сприйняття часу та сміливості планувати. Тут на прикладах автор прекрасно показує, що буває, коли компанія не має погляду в майбутнє і в зовнішній світ, а тільки всередину компанії і сьогодення. Це призводить до краху та банкрутства.

Для мене це було сильне підтвердження моїм знанням та досвіду. Необхідно постійно коригувати плани з урахуванням руху ринку чи створювати цей ринок, створюючи плани. І далі діяти згідно з щоденним планом виробництва. Це основа менеджменту компанії та часу.

Способи реорганізації компанії

Адізес каже, що для того, щоб «вилікувати» компанію, необхідно ввести консультанта, який згодом з великою ймовірністю стане СЕО цієї компанії. Консультант формує нову місію та запроваджує нові правила в компанії. Чесно кажучи, це, мабуть, стосується якогось окремого випадку. Тому що існують і простіші способи реорганізації компанії. Хоча я згодна з тим, що виконавчий директор повинен добре розбиратися в структурі бізнесу і володіти ефективними бізнес-інструментами, щоб мати можливість впливати не тільки на компанію, а й передбачати ситуацію, в якій вона може опинитися, тому він повинен постійно вчитися.

Навчання Додаткові знання. Тим більше, що він говорить про це в розрізі переходу на більш масштабний рівень функціонування організації. І тут йдеться про комплексне навчання, як адміністративне, так і юридичне, управлінське, фінансове, профільне тощо. Керівникам варто задуматися над тим, коли вони востаннє вчилися і чому.

«Успіх компанії, – стверджує автор книги, – тримається на команді, а не на «одиноких рейнджерах» і тоді проблеми перетворюються на можливість ти».

І з цим важко не погодитися.

Іцхак Адізес каже, що необхідно просто бути готовим до ризику, а як – не дає рекомендацій. Я скажу, як фахівець у галузі планування, що немає ризику, який не можна було б спланувати, просто залежно від його ймовірності та впливу, необхідно зробити ті чи інші дії з урахуванням факторів провісників ризику або за їх відсутності.

Помилки

Дуже важливим пунктом був розділ про помилки, які мають місце в житті. Для того, щоб не помилятися, автор рекомендує: робити висновки, не шукати причин, а отримати вигоди і завжди дивитися вперед – у майбутнє. Дуже цінна порада, на мою думку.

Дуже сподобалася її формула – впевненість у собі + самоповага = гордість. Адізес стверджує, що якщо людині вдається робити щось дуже добре, то не треба намагатися і намагатися робити щось інше. Будь успішним у тому, що ти є!

У книзі автор постійно робить перехід від організації бізнесу до людських якостей та стосунків. Адже менеджмент – це люди, а повага та довіра – найважливіші елементи для якісної роботи організації. Тут Адізес часто посилається на відомих бізнесменів, мислителів і психологів, що підтверджує тісний зв’язок менеджменту та психології. Адізес у своїх роботах взагалі багато уваги приділяє правильному мовленню, і я згодна з цим.

Читаючи цю книгу, я почерпнула дуже багато корисного для себе, наприклад, мене вразив чіткий виклад наслідків взаємодії технологій та людей. При цьому в даній книзі я помітила багато повторень, я розумію, що це певні публікації, інтерв’ю і виступи, але через це виникає відчуття, що мало інформації для наповнення.

Загалом, книга дуже цікава, але якби я читала її з метою «лікування» своєї компанії, то мене вона б більше заплутала, або показала пізніше скористатися послугами Вищої Школи Адізесу. На мій погляд, для керівника, який хоче реорганізувати свій бізнес – цієї книги недостатньо. Але, з пізнавальної точки зору – дуже цікава допомога з практичними прикладами та фактами.

Бажаю успіхів та процвітання!

Книгу читала: Оксана Долгова, бізнес-тренер компанії «BogushTime»