Тайм-менеджмент: Як навчити дитину керувати часом

Всі знають, що час – це найважливіший та непоправний ресурс. Як навчити цій науці дітей та прищепити їм культуру раціонального використання часу?

Тайм-менеджмент – це, по суті, набір правильних звичок, які допомагають людині досягати бажаних результатів. І якщо ці звички сформовані з дитинства, людина сприймає це як природний підхід до життя, що не викликає дискомфорту. У процесі навчання дитячому тайм-менеджменту можна умовно виділити 3 основні періоди: дошкільний вік, період навчання в молодшій школі та робота з дітьми середньої та старшої школи. Перш ніж переходити до планування, дітям потрібно спочатку пояснити, що таке час. Свідомо починати знайомити їх з часом можна приблизно півтора року. Оскільки час – це ні що інше, як процес змін, передусім у дитини потрібно сформувати розуміння того, що таке день і ніч. Потім поступово можна переходити до вивчення пір року, днів тижня та таких понять, як учора-сьогодні-завтра. У цьому батькам допоможуть різні дитячі календарі погоди та природи, які можна придбати на книжкових ринках та в книгарнях.

3 роки

Тільки до 2,5-3м років діти починають розуміти, що таке «потім». З ними стає легше домовитися, і тепер знайомство дітей з часом може відбуватися вже предметніше. Це гарний період, щоб почати вчити своє дитя відчувати час. Тут батькам на допомогу прийдуть звичайні будильники, таймери та годинники (електронний, пісочний, з циферблатом) – спектр їх застосування дуже широкий. Таймери та будильники можна використовувати і як нагадування про те, що настав час починати займатися якимось процесом, або повідомляти про те, що час перегляду мультфільмів/ігри на комп’ютері/перебування на дитячому майданчику вже минув. Це працює набагато дієвіше, ніж неодноразове повторення фрази: «Давай, закінчуй!».

Так, наприклад, моя старша дочка у віці 4-х років вже сама просила мене завести будильник на 10 хвилин, щоб встигнути закінчити грати, коли я говорила про те, що настав час чистити зуби і говорити. годинами

Під час рольових ігор можна використовувати годинники, корисні ігри з обмеженим часом, коли за певний період потрібно виконати якесь завдання. Це добре розвиває в дітей віком почуття часу. Складаючи казки про годинник, можна в цікавій формі пояснити, для чого вони потрібні, і як ними користуються. А за допомогою годинника з циферблатом можна вивчати положення стрілок і відповідний ним час. Вони його сприймають абсолютно не так, як ми, дорослі.

Згадайте, як для вас у дитячі роки день тягнувся нескінченно довго, а період часу в 1 рік сприймався як ціле життя! Тому, говорячи дитині: «Швидше, нам треба поквапитися, а то ми спізнимося!» – Ви ризикуєте зустрітися з повною відсутністю співробітництва та розуміння з боку дитини. І це зовсім не тому, що він хоче зіпсувати вам життя. Усе це пов’язані з віковими особливостями розвитку. У цьому випадку гри – найкращі ліки. В ігровій формі можна організувати будь-який, навіть найнелюбніший процес.

Щоденники, адвент-календарі

Добре допомагають дитині зрозуміти, що такий час і так звані щоденники успіху, щоденники щасливих моментів, а також адвент-календарі. У мережі є безліч інтерпретацій та прикладів цих інструментів. Відмінно працює практика, коли наприкінці дня дитина різнобарвними олівцями відзначає у настінному календарі, як пройшов сьогодні його день. Червоний – добре, жовтий – нормально, сірий – сумно тощо. Наприкінці місяця можна проаналізувати, як минув місяць. Це і добрий індикатор для батьків про настрої дитини, і чудовий спосіб почати створювати сімейні ритуали та традиції. У свій час у нас добре пішов календар спостереження за природою. Так щодня наприкінці дня моя старша дочка наголошувала, яка погода була сьогодні на вулиці. Заповнюючи таку таблицю кілька місяців поспіль, дитина не тільки почне розуміти і відчувати час, а й побачить картину в цілому: яких днів у сезоні більше, сонячних чи похмурих, коли починає падати сніг, як відбувається зміна сезонів тощо. Дитина йде до школи і дуже важливо оптимально організувати процес навчання. Зараз найсприятливіший час знайомити дитину про те, що таке планування. Однак, перш ніж приступити до цього, потрібно вирішити два основні питання: «навіщо?» і «як»? Планування, як процес, немає сенсу, а то й визначено мети. Дитина має знати, навіщо їй це потрібно. Ну а на запитання «як» відповісти дуже легко – звичайно ж, на власному прикладі!

Якщо ви самі не ставитимете цілі та обговорюватимете їх у сім’ї, не плануватимете свою діяльність і контролюватимете виконання завдань,впровадити ці принципи у життя дитини ви також не зможете.

Якщо до цього моменту ви і самі не могли похвалитися організованістю, то саме час розпочати. Обзаведіться планувальником, вивчіть літературу, або сходіть на тренінг – і вперед.

Одна моя клієнтка розповіла про те, що її другий син, дошкільного віку, настільки звик разом з нею складати список справ і розклад на день, що з самого ранку приходить до неї і запитує: «Мамо, який у нас? Я хочу знати, чим ми сьогодні займатимемося». Так що найкращий приклад – це власний.

Карта бажань

Але перш ніж вчити дитину працювати з цілями та планувати, непогано б створити для цього фундамент – перелік його мрій та бажань – з якого надалі й будуть вилучатися цілі. Чудовий інструмент – це картка бажань. Вирізки з журналів, картинки, наклеєні на аркуш паперу, малюнки своїми руками та написи, що символізують бажані об’єкти, допоможуть дитині не лише візуалізувати її мрії, а й стануть чудовим дозвіллям для всієї родини. Я, вже котрий рік поспіль, перебуваю в числі організаторів заходу «Карта мрії української сім’ї» і точно знаю, що цей процес цікавий учасникам абсолютно різного віку: від 2х до 96 років. Звичайно, діти люблять і вміють мріяти, а ось навчитися перетворювати ці мрії набагато складніше. Ось тут і знадобиться допомога дорослих.

Для початку дуже важливо навчити дитину правильно формулювати ціль. Для цього мета повинна бути детально описана, з урахуванням усіх нюансів: як дитина почуватиметься, коли мета здійсниться, як це вплине на її близьких та на інші цілі, які кроки потрібно буде зробити, які ресурси можуть знадобитися для досягнення. А також не забудьте про фактори, які можуть завадити досягненню бажаного.

Простіше дитині буде впоратися з цим завданням, якщо вона думатиме, малюючи. Робота над складанням так званих інтелект-карт дуже добре допомагає розвинути мислення дитини.

Можна пропонувати дітям зображати всі етапи роботи з метою у вигляді деревоподібної карти, яка буде намальована кольоровими фломастерами та у супроводі яскравих картинок, що відображають передбачувані етапи. У центрі карти – мета (бажання), від якої в різні боки розходяться гілки: “ресурси”, “необхідні дії”, “ризики” тощо. буд. Краще називати ці гілки, використовуючи слова з лексикону дитини. Я знаю дітей, які у віці 5 років почали практикувати складання таких карт. А у 8-ми літньому віці школярі вже чудово справляються з цим завданням. Такі карти допомагають бачити картину в цілому, нічого не втрачати, а також роблять процес цілепокладання цікавим і цікавим.

Планування дня

Наступний важливий момент – це, власне, планування дня. У початковій школі дитину вже можна цьому вивчати. Домашніх завдань у цей час не дуже багато, тому планувати буде не складно, а ось розуміння технології планування вже почне формуватися, що стане в нагоді вже у старших класах. Спочатку це краще робити не на реальних завданнях дитини, а на ігровому прикладі, взявши за основу день якогось мультяшного героя. Також дітям цікаво планувати свої вихідні, на які зазвичай у них багато надій і величезне бажання встигнути зробити все цікаве, що не було реалізовано за навчальний тиждень. Такі календарі можна створювати у форматі Excel і роздруковувати, а можна використовувати для цього пробкові та магнітні дошки. Багато предметів, викладачів та безліч домашніх завдань. Тому виникає потреба в помічниках, що дозволяють швидко і ефективно справлятися з великим обсягом завдань. Використання освоєних раніше інтелект-карт чудово допомагатиме під час підготовки домашніх завдань, написання творів, запам’ятовування правил, створення опорних конспектів. Адже інформація запам’ятовується дитиною набагато краще, коли вона намальована і зображена у вигляді картинок.

Ну й природно, в цей період вже можна говорити про повноцінне планування: про врахування завдань за розкладом і плаваючих завдань, про те, що важливо закладати в щоденні плани час на форс-мажори і можливі коригування, про великі завдання. неприємні справи-жаби, які важливо виконувати для досягнення цілей, про розстановку пріоритетів та про вечірній аналіз прожитого дня.

На завершення хочу зазначити, що навчати дітей плануванню потрібно поступово, дозовано подаючи інформацію та пояснюючи, для чого необхідний цей процес. І пам’ятайте: немає нічого універсального – експериментуйте! Всі діти різні, і те, що працює в одного, може зовсім не прижитися в іншого. Тому будьте гнучкими і, залежно від віку дитини, вибирайте одну з тактик, що працюють: організуйте гру, спробуйте зацікавити або продемонструйте на власному прикладі.

Опубліковано на womo.com.ua