Не зупиняйтесь на півдорозі
“Якщо вам вдалося зробити щось зовсім непогане, не зупиняйтеся на досягнутому і рухайтеся далі. Просто визначтеся з наступним кроком“. Стів Джобс
Це правило має стати вашим правилом у всьому. Напевно ті з вас, хто добре розбирається в медичних питаннях, знають, що якщо вже ви приступили до лікування хвороби, не можна зупинятися на півдорозі тільки через те, що хворий відчув себе краще – за цим таїться велика небезпека того, що хвороба з гострої фази перейде в хронічну. А потім несподівано вдарить у найневідповідніший час. І вдарить міцно!
Але це правило стосується не тільки хвороб, воно стосується всього. Те, що я часто бачу: коли у людини труднощі, і її рівень необхідності зростає, людина починає здійснювати активні дії для усунення проблемної ситуації, мобілізується. Але як тільки ситуація покращується – вона розслабляється і впадає в таке “ейфоричне” стан, щось на кшталт “а тепер все піде само собою”. Автомобілісти знають, що якщо водій веде машину в стилі “газ-гальмо-газ-гальмо”, то витрата пального збільшується, як і збільшується витрата гуми. А ось якщо вести машину плавно, без ривків, то навпаки – машина витрачає набагато менше. Причому, що цікаво, швидкість переміщення з точки А в точку В в обох випадках однакова. І що ще цікавіше, можна рухатися повільно з великою витратою, і можна рухатися швидко з малою витратою пального, тому що суть не в швидкості, а в манері: або плавно, або ривками.
Ось так само і з успіхом: або ви плавно рухаєтеся, не зупиняючись при досягненні результату або усуненні проблеми, а роблячи наступний крок, або ви постійно “стартуете-розслабляєтеся-стартуете-розслабляєтеся”. У першому випадку ви підтримуєте інерцію вашого руху, а в другому ви кожного разу повинні напружуватися, щоб зрушити ситуацію з місця. І здавалося б, що нічого нового я вам не повідомила зараз, адже те, про що я написала – очевидно. Очевидно, та очевидно не зовсім очевидно, інакше не було б у нашому житті, у нашій роботі, у нашій країні, врешті-решт, цих постійних авралів з подальшими тривалими і зовсім недоречними святковими канікулами. Просто подивіться на те, як ми з вами в більшості своїй працюємо: тільки розігналися – травневі настануть, тільки налаштуємося – літні відпустки з усіма “троїцями, незалежностями і конституціями“, тільки зібралися знову – тут вже і Новий рік з Різдвом на носі, а за ним слідом 8 березня…
Так, коли в оточенні постійний бенкет під час чуми, дуже важко підтримувати в собі постійний рух до цілей, адже всі навколо кажуть “розслабся, встигнеш, всіх грошей не заробиш”. А це ж і не про цілі зовсім – це про самоповагу!
Людина Досягаюча почувається набагато краще Людини Розумної. І я думаю, що пора нам усім підніматися на наступну сходинку еволюційного розвитку!
Людмила Богуш-Данд, засновник компанії BogushTime
