Важко бути Богом??? Тоді будь рабом!

Споконвіку люди вірили в Бога. Сподівалися, покладалися на нього. Коли падали духом — знаходили в собі сили йти далі, повіривши в Бога. Коли були щасливі — дякували Богу за це щастя.

Релігія була і є ідеєю спасіння душ. Коли вже не знаєш у що вірити, починаєш вірити в Бога.

Я з повагою ставлюся до віруючих людей. Мені приносить задоволення спостерігати, як вони сповідують свою релігію і що для цього роблять. Як шанують канони і дотримуються правил. Вони віддають Богу всього себе. Але що мене найбільше насторожує — відповідальність за своє життя, вони теж віддають йому.

“Бог знає краще”, “Не доля”, “Як Бог розпорядиться”… Виходить, якщо ти раб Божий, то навіть не можеш мріяти? Все передбачено?

Коли брати Стругацькі писали книгу “Важко бути Богом”, вони навіть не розуміли, як ця книга яскраво показує наші ролі в житті: або Бог, або раб.

По суті, навіть якщо ти не віриш в Бога, ти все одно можеш бути рабом. Як це виглядає?

Ось, наприклад, вирішила людина стати архітектором. Але з першої спроби не вдалося вступити. Проаналізувавши ситуацію, вирішила подаватися і знову не вступила. Потім ще і ще, поки з п’ятої спроби це не вдалося. Така людина говорила собі: “Я хочу бути архітектором, і я ним буду!”. І стає ним. Можна було б на третій спробі вже і погодитися, і сказати самому собі: “Не доля”. Але тоді ця людина відразу ж назвала б себе рабом, підкорившись обставинам. А вона не хотіла:)

Або інша ситуація: діти. Маленькі діти для багатьох батьків це радість, що межує з ув’язненням. Скільки я знаю батьків, які не можуть дозволити собі їздити на відпочинок за кордон, тому що “дитина ще маленька”! І так, у нашій країні не скрізь можна пройти з коляскою, щоб вільно гуляти містом. Звичайно, можна говорити, що діти різні і вони, взагалі-то хворіють. Але я також знаю деяких батьків, у яких є двійня, з якою вони чудово справляються, їздячи по світу, виховуючи дітей і вони не скаржаться, що багато чого собі не можуть дозволити.

Бути Богом своєї долі це:

• не погоджуватися з тим, що маєш, якщо тебе це не влаштовує;
• шукати способи отримання бажаного;
• розраховувати тільки на себе, не перекладаючи відповідальність на інших.

Бути рабом це:

• погоджуватися з усім, не намагаючись змінити;
• знаходити причину наявної ситуації;
• посилатися на долю;
• звинувачувати в тому, що не маєш (або маєш) всіх, тільки не себе.

Наведу кілька цитат з книги братів Стругацьких “Важко бути Богом”:

Богам поспішати нікуди, у них попереду вічність.

Якби ми були безсмертні — то так, не можна не погодитися. Але є один фактор, який змушує нас поспішати. І це час. Так, ми Боги свого життя. Але маємо часові рамки, за які потрібно багато встигнути.

Цілими тижнями витрачаєш душу на пошлу балаканину з усяким набродом, а коли зустрічаєш справжню людину, поговорити немає часу.

Куди ми витрачаємо свій час??? Ми постійно чимось зайняті, а насправді про важливе забуваємо.

Психологічно майже всі вони були рабами — рабами віри, рабами собі подібних, рабами пристрастей, рабами користолюбства. І якщо волею долі хтось народжувався або ставав господарем, він не знав, що робити зі своєю свободою. Він знову поспішав стати рабом — рабом багатства, рабом протиприродних надмірностей, рабом розпусних друзів, рабом своїх рабів.

Ця цитата змушує задуматися над питанням, наскільки ти вільний і здатний розпоряджатися цією свободою.

Не можна впливати на долю? Я візьму на себе сміливість з цим не погодитися! Твоя доля в твоїх руках. І якщо ти не будеш думати про своє майбутнє і щось для цього робити, то про тебе подбають інші, тільки у своїх цілях. І це тобі вибирати бути Богом або бути рабом…