Думки розбігаються, в купу не зібрати…
Ох, вже ця думка! Спочатку ти її думаєш. Потім ти її пам’ятаєш. Потім ти пам’ятаєш, що у тебе була думка. Потім ти пам’ятаєш, що у тебе щось було…
Думки як жінки, якщо про них не дбати, вони йдуть.
Колись було багато розумних людей, які дуже цінували свої думки. Тому вони їх записували, і ми з вами цими думками тепер користуємося, цитуємо і вивчаємо. У мене іноді складається враження, що самі ми нічого вже придумати не можемо. Справді, адже якщо ти до свого писання не додаси чиюсь цитату, то тебе серйозно вже і не сприймають.
Ну, гаразд, я згодна цитувати і поважати Ейнштейна, хоч він і виглядає смішно — але мені його думки подобаються. До того ж і теорію він створив корисну, мені так у школі казали, я на віру прийняла. А хто такий Цицерон або Конфуцій? Ми про нього знаємо тільки тому, що хтось десь колись щось кудись записав — і ось, нате вам — тепер велено вивчити, завчити і процитувати без права на сумнів.
Ну, так, гаразд з тим Цицероном. Поговоримо про нас і наші думки.
Думки проскакують миттєво, багато з них ви й усвідомити не встигаєте. Але щось пам’ятається. І повинно бути записано!
Людська свідомість дуже любить про щось турбуватися. І один із приводів для турботи — це пам’ять. Ну, як же — раптом забув, де ти був три роки тому. А раз забув, то це зникло. А раз зникло, то частину твого життєвого фундаменту ти більше не використовуєш, але воно тебе продовжує “мати”. Дуже показовий у цьому сенсі серіал “West World”, у ньому добре простежується ця ідея — минуле як фундамент особистості. На цьому психотерапевти багато грошей роблять — полежав людина на кушетці, згадав щось із дитинства і попустило його, як би.
Варто людині злякатися, що у неї проблеми з пам’яттю — як у неї відразу ж з’являються проблеми з пам’яттю. Рішення просте — так, запиши ти свої думки. Повірте, енергії на записування йде менше, ніж на те, щоб пам’ятати і згадувати знову і знову. І при цьому гарантовано, що спотворення не буде, письмові слова з паперу самі не зникають і місцями не переставляються. Чого, до речі, не скажеш про слова електронні.
Щоб думки в купу зібрати — їх треба ВІЗУАЛІЗУВАТИ. Ручка і папірець вам на допомогу!
Є в цьому ще один плюс: закінчується мислительна жуйка. Це думати можна одне і те ж по колу сотні разів, розповідати одне і те ж теж можна пару десятків разів, а ось записати завжди достатньо тільки один раз. Ось вам, до речі, економія, в даному випадку, психічної енергії.
Отже, підсумок: щоб думки зібрати докупи, візьміть папір і ручку і почніть писати. Можна ще й малювати щось, не дарма Пушкін замальовками бавився. А він все ж ГЕНІЙ. Можна взяти за приклад.
