#МріїЗдійснюються. Ольга Бабій: «Іди і роби – інакше ти не дізнаєшся»

Оля, давай поговоримо про мрії. Багато людей мріють, але потім кидають цю справу, через що переживають, страждають. Я знаю, що тобі вдається виконувати свої мрії. Розкажи, будь ласка, про що ти мріяла в дитинстві? Як не дивно, але моєю мрією було бути розумною. Складно згадати, про що я мріяла в дитинстві.

Які свої мрії ти пам’ятаєш?

Я мріяла політати на повітряній кулі. Дуже боюся висоти. Я запланувала політати на травневі свята на фестивалі повітряних куль у Кам’янці-Подільському.

Добре. А ще про що ти мріяла?

Я мріяла мати сім’ю, дітей, бути гарною мамою, мріяла, щоб мої діти були щасливими. Я завжди уявляла собі гарну американську картинку зі щасливою та красивою сім’єю.

Скажи, будь ласка, чим ти займаєшся в житті зараз?

У професійному плані я директор великого підприємства «Білоцерковвода», також депутат київської обласної ради та голова бюджетної комісії з питань бюджетної комісії водоканалу в Україні, член Рад асоціації. Беру участь у написанні багатьох нормативних документів. Працюю і в регіоні над багатьма питаннями, працюю із Міністерством Фінансів працюємо. Ще я проводжу тренінги з тайм-менеджменту. А у звичайному житті я мама.

Ти вже проводиш тренінги з тайм-менеджменту? Це чудово. От скажи, будь ласка, ти про це мріяла?

Ні. Я хотіла лише невелику частину з усього цього, а решта сама прийшла.

Скажи, будь ласка, у тебе є якийсь секрет? Що ти робиш, коли ти маєш якісь бажання і тобі потрібно їх досягти?

Це не секрет. Потрібно все візуалізувати. Наприклад, я хочу якийсь предмет, подорожі чи досягнення якоїсь мети. Я уявляю, як я цього досягатиму, складаю план, а потім визначаю, реально це для мене зараз чи ні. Якщо моя мета зараз для мене нереальна, її можна відкласти на потім і подумати над тим, що потрібно зробити для того, щоб вона стала реальною. Але найголовніше – ніколи не відходити від своєї мети, не здаватися. Навіть якщо на заваді будуть перешкоди. Наприклад, усі кажуть, що в тебе нічого не вийде, що ти витрачаєш своє життя не на те, що тобі треба. Але ж вони не знають моєї мети. Вони лише за процесом спостерігають. А ти знаєш, до чого ти йдеш.

Мені дуже сподобалося те, що ти сказала. Коли люди говорять та спостерігають за процесом, мети головної вони не знають. Ти ділишся з людьми своїми цілями?

Я ділюся своїми цілями лише зі своїми співробітниками. А в особистих цілях я досить прихована людина.

Я знала, що ти хотіла проводити тренінги. Про політику я дізналася несподівано. Хоча навряд чи ти ось так дуже хотіла, мені здається, воно якось саме прийшло і попросилося. Що стосується політики, то тільки тоді, коли я стала політиком, почала розбиратися, навіщо ж мені це благо. Насправді я розібралася: суть питання полягає в тому, що для мене політика – це не мета, а спосіб досягнення своєї мети. Якщо в тебе є бажання щось змінити хоча б у якомусь маленькому процесі, і ти розумієш, як це зробити, то ти починаєш шукати спосіб, як це зробити. Я хочу, щоб у нашій країні люди навчилися жити за правилами. Багато хто з нас не розуміє, що всі наші проблеми від того, що ми хочемо мати щось, але не хочемо для цього нічого робити. Ми не готові нести відповідальність за благо, яке ми хочемо отримати.

Згідна.

Ми ж не сідаємо за кермо автомобіля, не маючи при цьому посвідчення водія.

Іноді, деякі сідають.

Так. Бачиш, на цьому рівні ми розуміємо, що таке порушення, а в усіх інших – не розуміємо. Ми вчора розмовляли зі школою про соціальну відповідальність. У школах є таке поняття як «інклюзія» – це спільне виховання здорових дітей та дітей з обмеженими можливостями у класах. Як виявилось, це проблема батьків, а не дітей. Вони не хочуть, щоб їх на зразок 100% здорові діти навчалися з дітьми з обмеженими можливостями. І коли ти бачиш мету, що ти хочеш реалізувати процес з «інклюзії» в якійсь школі, то тобі потрібно не з дітьми працювати, а батьків цих дітей переконати в тому, що це потрібно для ваших дітей, тому що для ваших дітей – це соціальна відповідальність. Тут потрібно як у «інь та янь»: різниця між чорним та білим. Постійний пошук балансу.

Цікаво. Я так розумію, для тебе питання соціальної відповідальності – це дуже важливе життєве питання.

Якщо людина досягла багато чого, вона розуміє багато процесів. си, він розуміє, що може зробити, витратити якусь частину свого часу, то чому б ні. Суспільство не буде розвиватися, якщо люди не будуть нести тягар соціальної відповідальності.

Я зрозуміла.

Хто формуватиме громадську думку? Якщо інститути, держави, соціологічні інститути поки що не можуть цього робити через незнання, значить суспільство має цим займатися. Кожен має брати на себе відповідальність та відповідати на своєму маленькому рівні. Тоді все вийде.

Зрозуміла. Скажи, будь ласка, якщо ти йдеш до своєї мети, ти розробляєш план, дивишся ресурси. А якщо ти стикаєшся з якоюсь проблемою чи перешкодою, до якої ти не була готова, що ти робиш?

Я ж жива людина. Тому я спочатку засмучуюсь, це правда. І причина лише одна – мені потрібно знову витрачати час, щоб повернутися назад та подивитися, чому не виходить. Нервую тому, що час – це найбільша цінність. Я повертаюся назад, дивлюся, що було не так і аналізую дії людей, які були у цьому процесі чи обставинах, і намагаюся йти далі.

Добре. Яка в тебе зараз є мрія?

Я хочу вивчити англійську.

А навіщо?

Бо діти навчаються в школі, тому що це можливість для подорожі, це платформа для наступних мрій.

Навіщо тобі цей спосіб потрібний? Що в твоєму житті змінитись?

Це подорожі, це можливість розширити коло спілкування та досягти якихось нових цілей.

Ось, яких цілей ти хочеш досягти ще цілей? Уяви, що ти знаєш англійську і що тоді? Через 10 років я стану викладачем економіки на кафедрі Каліфорнійського університету. Відмінно, хороша мета. Тоді скажи, будь ласка, які ти можеш дати поради людям, які з одного боку ніби мріють, а з іншого боку не знаю, як це все реалізувати. Дай 5 порад, що потрібно зробити для того, щоб мрія збулася? Перш за все, чітко розуміти, що є твоя мрія і як вона виражається. Записати її: поїхати в точку Х, або купити автомобіль марки BMW, або купити діаманти стільки карат і такого розміру. Це має бути щось реальне. Коли ти уявляєш цю мрію, починаєш реальність її здійснення: чи маєш гроші, можливості, паспорт, візу і так далі. Якщо ти цього не маєш, думаєш, як забезпечити ці ресурси. А коли їх знаходиш, пишеш чіткий план: коли, де та з ким. І потім, у будь-якому випадку, робиш це.

У будь-якому випадку – це що означає?

Наприклад, я рік тому купила абонемент у Sport Life. У мене було записано спочатку купити абонемент, а потім ходити в Sport Life. Я ходила, а в якийсь момент перестала, бо багато роботи, навантаження… Але щоразу, коли я бачила запис, мене зачіпало, що не ходжу. А де це записано? У BogushBook записано. Щомісяця я переношу і переношу. І тут я знайшла спосіб як це зробити. Я зателефонувала в Sport Life зробила канікули, потім домовилася з тренером: тепер ця страшна людина дзвонить мені, і в мене відповідальність не тільки в BogushBook записана, а є третя особа, яка мені просто говорить про те, що потрібно прийти на тренування. Знаєш, для мене це також працює. Для мене не працює якийсь абонемент, бо я вже сплатила гроші. Але коли я працюю з тренером і я знаю, що від мене залежить хтось, що він сьогодні чекає, що він не отримає зарплатню, він витратить свій час і т.д. д., то для мене це дуже добре працює. У мене колись було правило, що якщо я з якоїсь причини пропускаю тренування чи масаж, а людина на мене чекала, то я плачу за це. Він не винен, що я ось така. Ти так робиш?

Так, раніше таке було. Насправді у кожен із п’яти пунктів закінчується однією маленькою річчю – відповідальністю. У якихось пунктах це відповідальність перед собою та своїми цілями. У наступних – це, можливо, відповідальність перед людьми, які з тобою їдуть. А в кінці – відповідальність перед третіми особами, які залежать від того, що ти собі таку мету намалював. Я для себе нещодавно відкрила таку форму: потрібно акуратно ставити собі за мету, якщо боїшся відповідальності, тому що не тільки ти потім страждаєш, а й люди страждають від твоїх цілей.

Так, я розумію. Значить, у тебе дуже багато різних занять, які вимагають багато часу і сил, зусиль і намірів. Як ти собі допомагаєш, якщо раптом у якийсь момент хочеться все кинути? Останні два роки мені не хочеться взагалі нічого кидати. Чесно, коли мені хочеться кинути все, я шукаю собі якісь книжки почитати, на квіти піти подивитися, на небо, на зірки, вирватися з процесу. Якщо тобі хочеться припинити процес, потрібно зробити крок праворуч або ліворуч, подивитися на процес із боку. Єдиний спосіб зрозуміти, чому ті бе хочеться його кинути.

Отже, процеси кидати можна для того, щоб зрозуміти чому, щоб більше не повторювати таких помилок.

Потрібно не забувати, що кожен процес, в якому ти знаходишся – це способи досягнення твоїх цілей. Якщо ти кидаєш якийсь із процесів – ти кидаєш свою мету. Останнім часом багато людей цікавляться, як вдається все робити. Мені в цьому пощастило: якусь частину свого часу я витратила на створення людей, які допомагають мені. Це люди, яких я навчила довіряти, делегувати, ми з ними прописали якісь процеси, ми діємо разом. Це командна робота.

А коли ти проходила тренінг BogushTime?

Перший тренінг був у Юлії Бойко у 2013 році, потім я слухала дуже багато вебінарів, записувала, переписувала плани. У своєму тайм-менеджменті я змінювала все, але потім повернулася до первинної моделі. І через рік все це почало працювати, я почала отримувати результати, я зрозуміла, що це моє.

Класно. А коли зараз ти проводиш тренінги з тайм-менеджменту, що ти робиш зі своїми учасниками?

Що я тільки не роблю.

Я розумію, експерименти – це добре. Для мене навчання інших – це спосіб позбавитися свого страху розмовляти з людьми.

Так, абсолютно точно.

І я «вимовилася» так, що тепер можу розмовляти скільки завгодно. Зі своїми студентами я намагаюся бути для них цікавою та корисною. Це безкоштовні лекції, на яких я даю способи, а далі йдуть до Вас і купують інструмент. Багато студентів списуються, спілкуються зі мною. Коли я дивлюся на їхні успіхи, я тішуся, і це теж надихає. Нещодавно я стала тренером у політичній силі, і тепер я навчатиму наших майбутніх політиків. Розробила свій курс навчання з бюджетно-фінансової грамотності і скоро ми стартуватимемо.

Тоді, давай я спробую підбити підсумки. Якщо подумати про те, які рекомендації ми можемо дати нашим слухачам і глядачам, це: 1. мрію треба дуже добре представляти; 2. необхідно прописувати, як до неї йти; 3. якщо раптом застряєш, то треба відійти убік, подивитися та розібратися, чому застряєш; 4. необхідно створювати собі команду; 5. дивитися ще далі, ніж ти є. Я так зрозуміла, це твоя фішка – робити те, що викликає у тобі страх. Ти просто всім кидаєш виклик. Якщо ти боїшся висоти, то треба лізти на повітряну кулю. Так, так має бути. Але чому так має бути? Для того, щоб подолати якийсь страх, потрібно подолати його в тому стані, в якому ти боїшся. Я навчаю цього та дітей. Вони бояться придуманих наслідків. Я їм пояснюю, що вони не були у тих ситуаціях і не знають, що буде. Візьми та спробуй, може, все буде по-іншому. Це закон життя.

Це найголовніша порада. Якщо ти цього хочеш, то йди й роби. А ризики – це твої особисті ризики.

Так, як кажуть наші політичні сили: «Візьми і зроби».

Добре. Дякую тобі величезне за те, що ти поділилася з нами своїми порадами. І навіть я зробила собі якісь висновки і зрозуміла, що треба йти і робити.