Спочатку ви маєте ціль — потім ціль має вас
Серед моїх друзів в останні пару років дуже популярно займатися бігом. Не буду лукавити — і я спокусилася, тим більше, що до бігу мене давно тягнуло. Як не скористатися всесвітньою підтримкою для занять спортом? Тим більше, що турбота про здоров’я входить в одну з ключових областей системи планування — і дуже приємно ставити галочки в BogushBook-у навпроти пунктів про фізкультуру.
Не буду розповідати всю історію мого бігового руху, але хочу звернути увагу на це з позиції постановки цілей.
Що таке При-Цільний Тайм-менеджмент?
У нашій технології При-Цільного Тайм-менеджменту є перший пункт — ПОСТУЛЮВАННЯ, тобто формулювання свого бажання. Потім з бажання витягуються цілі, розподіляються в план і т.д.
Не уявляєте мою радість, коли на лічильнику мого бігового трекера висвітилася цифра 100 — мої перші усвідомлені 100 кілометрів! Успіх треба закріплювати, тим більше, що тут і Новий рік підоспів, можна ставити ціль на рік. І я поставила.
Вирішила, що показником мого успішного заняття бігом буде цифра 1000 км за рік. Записала в планувальник і приступила до реалізації.
І ось він, кінець червня — і на моєму трекері засвітилася цифра 500, половина задуманої дистанції. Здавалося б, чого ще хотіти? Але я оглянулася назад і проаналізувала минулі півроку, що там? А там: пропуски пробіжок, збої трекера, травми… А на трекері при цьому заповітна півтисяча.
І я раптом зрозуміла, що ціль я собі встановила маленьку. Звідси і пропуски, і травми, і збої. Тому що так влаштований наш розум, що ти собі ціль ставиш, а він потім все акуратненько під неї розраховує і підтасовує.
І кожного разу, коли у тебе проблеми з Грою, це може виявитися лише ознакою того, що Гру ти собі ставиш маленьку, розумієте? А потім твій розум услужливо задану програму реалізує, вчасно “організовуючи” тобі бар’єри і труднощі.
Звісно, всім зрозуміло, що важко себе оцінити правильно, що страшно планку задрати високо, раптом не впораєшся. Але розумієте, програти ти завжди встигнеш, адже якщо ти взагалі не грав, то це вже майже програш.
Але якщо ти зіграєш по-крупному, з розмахом і безумною сміливістю, то у тебе з’явиться шанс стати переможцем. А якщо не переможеш, то хоча б зігрієшся. Мені пам’ятається, як одного разу я почула фразу власника однієї великої успішної компанії на стратегічній сесії: “Треба камінь закинути далеко, за горизонт, щоб не видно було ні траєкторії польоту, ні точки падіння. А потім скласти план і прийти туди.” І вже якщо нам доведеться підкорятися своїм цілям, то нехай то будуть такі цілі, щоб не соромно було ставати їхнім заручником.
Я думаю, що так буде правильніше. От і я подумала, що 1 тисяча км за рік для мене все ж мало. Тому збільшу ціль ще на півтисячі.
Підтримуєте? Тоді приєднуйтеся!
