Як навчити дитину керувати часом
Я часто замислююсь над питанням: чому багато людей марнують час? Адже всі знають, що це найважливіший і невідновлюваний ресурс у нашому житті. Відповідь проста: тому що багато хто не вміє правильно ним користуватися. Тому що їх не навчали тайм-менеджменту в дитинстві і не прищеплювали культуру раціонального використання часу.
Тайм-менеджмент, по суті, — це набір правильних звичок, які допомагають людині досягати бажаних результатів. І якщо ці звички сформовані з дитинства, людина сприймає це як природний підхід до життя. І тоді її здатність досягати своїх цілей забезпечує їй щасливе життя, повне досягнень і перемог.
Тому з упевненістю можу сказати, що дітей потрібно навчати керувати часом ще з пелюшок. Ви запитаєте: як же навчати цій науці? З якого віку? І чи не позбавить це дитину дитинства, обмежуючи її рамками планування? Нижче йтиметься саме про це.
Коли і як навчати?
Що ж, давайте по порядку. Для зручності сприйняття я поділю підходи до дитячого тайм-менеджменту на 3 основні періоди: для дошкільнят, для молодших школярів і для учнів середньої та старшої школи.
Хочу, щоб ви розуміли: для дитини все починається ще з періоду вагітності мами. Режим немовляти значною мірою залежатиме від того, який спосіб життя вела мама, очікуючи малюка.
Наприклад, якщо мама під час вагітності звикла лягати спати далеко за північ, не варто дивуватися, що дитину неможливо вкласти до першої години ночі. Я, як мама двох доньок — одній скоро 8 років, іншій зараз 3,5 — можу сказати, що в обох випадках ця закономірність чітко простежувалась. Вагітності проходили в абсолютно різних режимах, і немовлята, відповідно, поводилися по-різному. Старша любила спати до полудня і засинала не раніше опівночі. Молодша ж була справжнім жайворонком.
Звісно, все дуже індивідуально і бувають винятки, але варто розуміти, що багато звичок дитини формуються ще в утробі матері.
У перші місяці життя немовляти важливо забезпечити йому певний звичний для нього режим.
Психологи зазначають: коли діти знають, що буде далі — вони почуваються в безпеці. Тому дуже добре, якщо певні події вашого щоденного життя відбуватимуться в один і той самий час. Наприклад, вечірнє купання передує укладанню спати, після ранкової прогулянки обов’язково обід, а після сніданку — розвиваючі заняття і так далі. Але без фанатизму — ще раз підкреслю: усе дуже індивідуально.
Починаючи з півтора року дітей можна свідомо починати знайомити з часом. Спершу — це розуміння того, що таке день і ніч. Потім поступово можна переходити до пір року, днів тижня та понять «вчора-сьогодні-завтра». У цьому батькам дуже допоможуть різноманітні дитячі календарі погоди й природи. Книжкові ринки та магазини рясніють цією продукцією.
До 2,5–3 років діти починають розуміти, що таке «потім».
З ними стає легше домовлятися, і тут знайомство з часом може відбуватись вже більш предметно. У пригоді батькам стануть звичайні будильники, таймери і годинники (електронні, пісочні, зі стрілками) — спектр їх використання дуже широкий. Таймери й будильники можна використовувати як нагадування про початок якогось заняття або як сигнал про завершення перегляду мультфільмів/гри на комп’ютері/перебування на майданчику. Це працює значно ефективніше, ніж повторення фрази: «Давай, закінчуй!» 5–10 разів.
Наприклад, моя старша донька у 4-річному віці вже сама просила мене завести будильник на 10 хвилин, щоб встигнути догратись, коли я говорила, що пора чистити зуби і лягати спати.
Годинники можна використовувати в рольових іграх, іграх на час, коли за певний проміжок треба виконати завдання. Це розвиває в дітей відчуття часу. Складаючи казки про годинник, можна у цікавій формі пояснити, для чого він потрібен і як ним користуватися. А за допомогою годинника зі стрілками можна вивчати положення стрілок і відповідний час.
Врахуйте, що діти — як малі, так і старші — живуть ніби «поза часом». Вони сприймають його зовсім не так, як ми, дорослі. Згадайте, як у дитинстві день тягнувся безкінечно, а один рік здавався цілим життям! Тому, коли ви кажете дитині: «Швидше, ми запізнимось!» — ви ризикуєте отримати повну відсутність розуміння і співпраці. Не впадайте у відчай — у цьому випадку ігри — найкращі ліки. У ігровій формі можна організувати будь-який, навіть найнеприємніший процес.
Дуже добре допомагають дитині зрозуміти, що таке час, так звані щоденники успіху, щоденники щасливих моментів, а також адвент-календарі. В інтернеті є безліч варіантів цих інструментів. Ще в Радянському Союзі добре використовувалась практика, коли в кінці дня дитина кольоровими олівцями відмічала в настінному календарі, як пройшов її день: червоний — добре, жовтий — нормально, сірий — сумно тощо. Наприкінці місяця можна було проаналізувати, як він пройшов. Це і гарний індикатор для батьків щодо настрою дитини, і чудовий спосіб започаткувати сімейні ритуали й традиції.
Оптимізація діяльності — це один з основних принципів тайм-менеджменту,
а у взаємодії з дітьми — ще й спосіб зберегти спокій. Тому далі трохи про це.
Для батьків і дітей, які окрім дитсадка/школи відвідують ще й різні гуртки, важливо нічого не забути, збираючись на заняття. У цьому допоможуть так звані «тематичні коробки» з назвами типу: «Для басейну», «Музика», «На танці» тощо. Завчасно складаючи туди все необхідне, ви з дитиною зможете швидко зібратись і нічого не забути. Коробки можна замінити тематичними сумками, які завжди готові до виходу.
Насамперед дуже важливо навчити дитину правильно формулювати ціль. Для цього вона має бути детально описана з урахуванням усіх нюансів: як дитина почуватиметься, коли ціль здійсниться, як це вплине на її близьких та інші її цілі, які кроки потрібно буде зробити, які ресурси можуть знадобитися для досягнення. А також не забути про фактори, які можуть завадити досягненню бажаного.
Найпростіше дитині впоратись із цим завданням, якщо вона буде «думати, малюючи». Робота над так званими інтелект-картами дуже добре допомагає розвивати мислення дитини.
Запропонуйте малюкові зобразити всі етапи роботи з ціллю у вигляді древовидної карти, намальованої кольоровими фломастерами з яскравими малюнками, що відображають очікувані етапи. У центрі карти — мета (бажання), від якої в різні боки відходять гілки: «ресурси», «необхідні дії», «ризики» тощо. Краще називати ці гілки словами з лексикону дитини. Я знаю дітей, які вже у 5 років починали складати такі карти. А у 8-річному віці школярі чудово з цим справляються. Такі карти допомагають бачити всю картину, нічого не упустити, а ще роблять процес постановки цілей цікавим і захоплюючим.
Наступний важливий момент — планування дня.
У початковій школі дитину вже можна цьому навчати. Домашніх завдань поки що небагато, тому планувати буде не складно, зате розуміння технології планування вже почне формуватись — а це дуже стане в пригоді у старших класах. Спершу краще тренуватись не на реальних завданнях дитини, а на ігрових прикладах. Також дітям цікаво планувати свої вихідні, на які вони зазвичай покладають багато надій і хочуть зробити все цікаве, що не встигли за тиждень.
Наполегливо рекомендую звернути увагу на «сімейні календарі», в яких відображається завантаженість усіх членів родини. Такі календарі зручно робити по тижнях. Їх можна створювати у форматі Excel і роздруковувати, або ж використовувати коркові чи магнітні дошки. Трохи фантазії — і цей важливий інструмент організації часу стане не лише корисним, а й цікавим.
У житті учня 5–9 класів відбуваються суттєві зміни.
Багато предметів, викладачів і маса домашніх завдань. Тому виникає потреба в помічниках, які дозволять швидко й ефективно справлятися з великим обсягом справ. Раніше освоєні інтелект-карти чудово допоможуть при підготовці домашніх завдань, написанні творів, запам’ятовуванні правил, створенні опорних конспектів. Адже інформація краще запам’ятовується, коли вона намальована, тобто представлена у вигляді картинок.
Не варто зайвий раз говорити про важливість такої якості, як проактивність — здатності людини бути причиною того, що відбувається у її житті, брати на себе відповідальність, а не плисти за течією й «звалювати» провину на інших. Це вміння у дітей також можна й потрібно розвивати.
У цьому допоможе вправа на розвиток здатності впливати. Разом з дитиною випишіть на аркуші події чи фактори, які її турбують або цікавлять. Це може бути все, що завгодно: стосунки з друзями, успішність у школі, бажання мати новий велосипед тощо.
Чимало клопоту виникає у батьків вранці, коли треба зібрати дитину в садок, а самим — на роботу. Часто, намагаючись зекономити час, батьки все роблять за дитину: піднімають, вмивають, чистять зуби, одягають, годують… Мудрі ж батьки поступово привчають дитину до самостійності. У цьому допоможуть картки із зображенням ранкових ритуалів, які дитина має щодня виконувати. За допомогою цих карток ранок перетворюється на цікаву гру: коли дитина прокидається, на стіл викладають ряд карток. Малюк виконує дію, знаходить відповідну картку і кидає її в коробку. Так — поки всі картки не зникнуть. У результаті проходження такої естафети малюк отримує приз або іншу нагороду на розсуд батьків.
Також важливо розуміти, що привчаючи дитину до чогось нового, спершу ви все робите разом, а вже потім поступово передаєте відповідальність їй. Не критикуйте й не дорікайте за неякісну роботу. Цінуйте не якість, а зусилля.
Специфіка тайм-менеджменту для учнів молодших класів трохи інша.
Дитина йде до школи, і дуже важливо, щоб навчання від самого початку йшло добре. У цей період батьки мають допомогти дітям навчитися логічно мислити, правильно працювати з інформацією, розвивати фантазію, творчість і уяву. Саме час знайомити дитину з тим, як правильно ставити цілі й планувати справи. Обов’язково у формі гри, не караючи, а лише заохочуючи. І, звісно, на власному прикладі!
Якщо ви самі не ставитимете цілі, не обговорюватимете їх у родині, не плануватимете свою діяльність і не контролюватимете виконання завдань — ви не зможете прищепити ці принципи дитині. Тому спершу починаємо із себе. Якщо до цього ви й самі не могли похвалитися організованістю — саме час почати. Заведіть планувальник, почитайте книги або сходіть на тренінг — і вперед.
Перш ніж навчати дитину працювати з цілями, потрібно створити фундамент — перелік її мрій та бажань. Чудовий інструмент — карта бажань. Вирізки з журналів, картинки, наклеєні на аркуш, малюнки власноруч і написи, що символізують бажані речі, допоможуть дитині не лише візуалізувати мрії, а й стануть цікавим дозвіллям для всієї родини. Я вже три роки поспіль є співорганізаторкою заходу «Найбільша карта мрії української родини» на Хрещатику й точно знаю — це подобається всім від 2 до 96 років.
Кожна дитина вміє мріяти, але от навчитися перетворювати мрію на конкретну ціль і докладати зусилля для її досягнення — складніше. Тут і знадобиться допомога дорослих.
