Як виробити відповідальність
Вважається, що проблемою керівника є персонал. “Працювати не хочуть”, “ніяка мотивація на них не діє”, “делегувати нікому”, “всі проблеми вирішую я сам”, “працювати доводиться за себе і доробляти те, що вони не змогли”, “безініціативні”, “безвідповідальні”, і т.д., і т.п. Знайомо?
Один із наших випускників розповів історію про таку безвідповідальність. Історія банальна, а наслідки катастрофічні. Невеликий start-up, гості з Німеччини, готель, який вчасно не замовили, договори, які просто не підготували, гроші даремно витрачені, власник, який дійшов висновку – «хочеш, щоб було зроблено добре – зроби сам». Найприкріше, що людям, яким доручили організацію зустрічі, безмежно довіряли. Це навіть не прикро – це боляче та…. накладно.
Що ж така відповідальність, яка змушує добиватися результату?
Згідно з тлумачним словником «відповідальність» – це здатність відповідати за вчинки та дії, а також їх наслідки. Якщо розібратися в походженні слова, це «знаю, що творю». Ось так ні багато ні мало – це здатність бути причиною чогось, а отже – здатність свідомо керувати своїм життям.
Звичайно, ми не за все відповідаємо і не всі здатні передбачати. Але! Ми можемо передбачити основні події, а більшість взагалі забезпечити і означає взяти на себе свідомо відповідальність за їхні наслідки. Але деякі дають собі поблажку і знаходять безліч виправдань. Тому можна сказати, що безвідповідальності не буває, а буває різний ступінь відповідальності.
«Люди-причини» отримують те, що хочуть. Вони створюють події, оскільки знають чого хочуть, тобто. вони мають мети. Саме через них все трапляється, адже їх цікавить результат. Наприклад, якщо на підлозі офісу буде калюжа, то саме така людина її витре.
«Люди-глядачі» дивляться на життя збоку, і вона проходить повз них. Але при цьому у них є на всю свою думку, і вони завжди хочуть мати рацію. Найчастіше вони висловлюють свою думку «заднім числом», коли подія вже сталася. І якщо в когось щось не виходить, то така людина обов’язково скаже, що знав це спочатку і що не варто навіть намагатися. У прикладі з калюжею такі люди вдають, що витирати калюжу – це не їхня робота і спокійно проходять повз. Саме ці люди потрапляють у калюжу. Їхнє улюблене заняття – скаржитися. У своїх проблемах вони звинувачують будь-кого, крім себе, будь-які зовнішні причини, жертвою яких вони стали. А список подібних причин у них починається з близьких родичів і закінчується державою, якщо не проблемами планетарного масштабу.
Як же виробити у людей відповідальність? Відповідальність прийде в процесі, тому що досягти мети неможливо доти, доки не усвідомлюємо, що ми відповідаємо за своє життя і кожну дію. Тому проблемою керівника є сам керівник, який має бути ще й трохи вчителем, щоб навчити інших ставити цілі, і має бути лідером, щоб вести за собою до цих цілей.
Отже, виконайте кроки:
1. Сформуйте свої особисті довгострокові цілі. Головна умова переходу людини до категорії «людей-причин» – наявність цілей. Як особистих, і цілей компанії. Ці цілі мають бути записані, щоб ви їх бачили. З ними потрібно постійно працювати, щоб забезпечити успішну реалізацію.
2. Попрацюйте спільно над створенням корпоративних цілей. Поставте цілі, щоб люди знали їх та бачили перед собою у роботі. Оформіть цілі. Наприклад, у деяких компаніях місію або бачення компанії можна побачити як написи на стінах офісу. Але пам’ятати про цілі мало, їх треба досягати. Набагато важливіше забезпечити розуміння та поділ цілей людьми, потім легше вести до них.
3. Коли ставте завдання перед підлеглим пояснюйте – навіщо його виконати, і чому саме в такі терміни. Обмовте наслідки виконання та невиконання для нього, для вас, для компанії. Якщо людина не усвідомлює відповідальності, то й відповідальною ніколи не стане. Якщо ж співробітнику абсолютно все одно і він байдуже ставиться навіть до свого життя, то навіщо вам такий співробітник?
4. Візьміть на себе та надайте своїм підлеглим довгострокові зобов’язання. Наприклад, якщо співак підписує довгостроковий контракт, то він не має іншого виходу, як співати. А це означає, що його голосові зв’язки мають бути в нормі, і йому доведеться їх берегти і займатися профілактикою.
А ось що з цього приводу сказав Костянтин Райкін «Депресії та стреси – це незнайомі мені речі. Вірний спосіб позбутися смутку та стресів – би ть у графіку. Я як спортсмен, який два чи три рази на тиждень бере участь у змаганнях і мій графік запрограмований на два роки наперед. Я знаю свій розклад і знаю, що за будь-яких обставин маю вийти на сцену». Чи ось чому люди на війні не хворіли на застуду? Тому що вони знали, що їм у жодному разі не можна хворіти.
5. Зрозумійте і поясніть підлеглим, що ми часто буваємо відповідальними не стільки за самі події, а за їхню інтерпретацію або іншими словами свою реакцію на них. Ставтеся до кожної проблеми, як до можливості зростання. Невипадково, наприклад, у китайській мові слова «проблема» та «можливість» позначаються одним ієрогліфом. Тому ви повинні навчитися жити за принципом: неважливо, наскільки боляче ти впав, а важливо, наскільки швидко ти піднявся. Безперечно варто робити ту роботу, де ти готовий багато разів падати, тому що тобі подобається не тільки очікуваний результат, а й сам процес його досягнення. Дуже часто співробітники приходять до керівництва із проблемою, яку вони не можуть вирішити. Це відбувається тому, що вони часто намагаються відповісти на запитання «чому так сталося?», а не на питання «як я можу впоратися з цим?». Саме тому вони намагаються перекинути цю проблему на когось іншого, і тут такий щиро «хворіючий» за результат ви кажете: «Дивися, як треба», – і виконуєте роботу самі. Вам, як керівнику, не потрібна така влада, тому навчіть своїх підлеглих володіти своїм життям самостійно, тоді отримаєте не тільки відповідальних людей, а й тих, хто вміє досягати результату.
