Задоволення за планом

Для менеджера рейтинг пріоритетності відпустки «відпочиває» в порівнянні з роботою. Але якщо ви живете не тільки заради кар’єри, відпочивати варто змусити себе.
Традиційно літо — час затишшя в бізнесі. Звичний для офісу компанії шум голосів, стукіт клавіатури та рінгтонів мобільних телефонів повернеться разом з осінньою прохолодою. А поки старанно працює лише один кондиціонер, рятуючи від виснажливої ​​спеки, поговоримо про те, як із затишшя отримати максимум користі. Відпочинок як рідкісна можливість подумати про справи Як відомо, добре працює той, хто добре відпочиває. Із цим складно посперечатися. Проте багато менеджерів вважають, що відпочинок — це зовсім неважливе. Звичайно, виїхати відпочити кудись завжди дуже хочеться, і все-таки рейтинг пріоритетності відпустки «відпочиває» порівняно з роботою.

Насправді таке ставлення існує тому, що відпочивати ми не вміємо. І все ж таки варто змінити ситуацію і навчитися відпочивати. По-перше, слід розібратися з питанням: як ми проводимо свій відпочинок, а по-друге, коли це робимо. Часто керівник компанії думає: «Я відпочину у вихідні, відсплю як слід, а зараз попрацюю до упору». Справді, якщо людина виконує важку фізичну роботу, то їй справді потрібно відновити сили, відіспатися. Але менеджер цілі дні проводить в офісі, спілкується з клієнтами, підлеглими і навряд чи дійсно втомлюється фізично. В результаті, коли в суботу-неділю людина відсипається за весь тиждень, то в понеділок вона приходить на роботу зі втомою та розчаруванням в очах, з відчуттям, що вихідні знову пройшли даремно. А все через неправильне використання вільного часу.

Або інша крайність: починаючи поїздку на вихідні, деякі люди намагаються відірватися на повну котушку. Вони хочуть скрізь побувати, все одразу побачити, випробувати та спробувати. Безумовно, завдяки такому марш-кидку піднімається емоційний настрій. Але, крім того, настає фізичне виснаження, і в понеділок так хочеться відпочити від відпочинку! Якщо подивитися на ставлення до відпочинку в цілому, то можна виділити кілька ліній поведінки. Хтось звик відпочивати один-два рази на рік. Таким людям доводиться «орати» весь рік, щоб можна було дозволити собі махнути кудись за кордон. Ті, хто так робить, дуже чекають відпочинку, дуже до нього прагнуть. Для них життя може розділитись на кілька несумісних частин: робота, сім’я, будинок, друзі, а відпочинок сприймається як компенсація за важку працю.

А для деяких робота не головне. Вона становить незначну частину їхнього життя, а решту часу присвячується радісному проведення часу. Виходить, що для цих людей відпочинок – нескінченна карусель, від якої голова йде кругом. Інша група людей взагалі про відпочинок не замислюється. Розваги падають на них як сніг на голову: якщо хтось раптом пропонує цікаву поїздку, можуть не роздумуючи зірватися з місця та поїхати.

У будь-якому випадку кожна людина має власний варіант ідеального відпочинку. Комусь, щоб відпочити, достатньо залягти з книжкою на кілька днів. Наприклад, одна моя знайома, щойно погода дозволяє, обов’язково з родиною виїжджає на природу. Це їхня сімейна традиція: багаття розвести, у бадмінтон пограти, полежати в гамаках. І по-своєму вони мають рацію, адже таким чином вони переводять свої емоції в інший режим: начебто й лежать, але ж не на дивані, а на природі. Тому в понеділок вони не мають відчуття втраченого часу. Є й такі, кому не вистачає гострих відчуттів: люди йдуть у гори, займаються дайвінгом, віндсерфінгом. Як правило, екстремали – це люди, у яких життя налагоджене у всіх відносинах, і їм стає нудно. До екстремалів примикає інша категорія людей, для яких екстрим — компенсація за нереалізовані можливості у звичайному житті.

Треба перепочити, щоб не перепочити

На мій погляд, будь-яка дисгармонія містить негатив. Тому я хотіла б, щоб співвідношення роботи та відпочинку у моєму житті наближалося до співвідношення 50:50. Якщо звернутися до фактів, то виявиться, що ми загалом відпочиваємо всього півтора місяці на рік, а решту часу працюємо. Але такий перекіс (10:90) утворюється від того, що ми поділяємо життя на окремі частини за принципом: тут робота, це особисте життя, тут хобі, а там далі — друзі. А потім розставляємо пріоритети, внаслідок чого на задоволення часу просто не лишається. Насправді треба сприймати життя як щось цілісне. Її не треба різати, як ковдру, на шматки — тепліше не стане. Коли ви навчитеся приймати життя як єдине ціле, вам буде простіше знайти невикористані можливості.

Подолавши частину нав’язаних стереотипів, людина розширює межі свого світогляду та особистої свободи

Я вважаю, чт.про відпочинок потрібно планувати та організовувати, виходячи з характеру роботи, яку ви виконуєте. Чому так? Тому що робота займає близько третини життя. А характер вашої трудової діяльності – це даність, яку ви можете змінити тільки якщо кардинально зміните рід занять. Поки ви не збираєтесь змінювати свою професію, проаналізуйте, яким чином співвідносяться у вашій роботі три складові: емоційна, інтелектуальна та фізична.

Ці три компоненти: тіло, емоції, інтелект src=”https://bogushtime.com/sites/default/files/styles/compressor/242×248/public/old/media/made/виды_отдыха.jpg” /> задіяні по-різному. У офіціанта, наприклад, робота переважно фізичного характеру з емоційним навантаженням, бо він цілий день проводить на ногах, спілкуючись із відвідувачами ресторану. Але це скоріше виняток, ніж правило, оскільки у більшості городян робота базується на емоціях та інтелекті, а тіло майже не діє. Менеджер працює головою, при цьому задіяні ще й емоції. Як результат — емоції та мізки напружуються надмірно, а фізичне навантаження майже на нулі. Все прагне рівноваги, тому наприкінці робочого дня емоційний тонус знижується рівня стану тіла — людина або відчуває апатію, або його фізичний стан підніметься рівня емоцій та інтелекту. Зрозуміло, що рівень фізичного стану сам по собі не може піднятися — потрібна хоча б мінімальна зарядка, емоційний тонус може опуститися і сам. Тому щоб відновити баланс сил, необхідно періодично у вільний час навантажувати фізичною роботою своє тіло. Недарма багато хто після роботи вирушає плавати в басейн: вони «накручують» тіло, а емоції та інтелектуальна діяльність при цьому «опускаються» до стану «розігрітого» тіла. Так досягається гармонія. До речі, ті, хто їде на дачу поливати город, роблять те саме: приводять у рівновагу всі три складові.

А ось аеробіка в цьому сенсі не дуже підходить, оскільки окрім фізичного навантаження дає людині сильний емоційний заряд. В результаті розрив між рівнями фізичного стану тіла та емоцій не зменшується, а залишається колишнім або збільшується. Аеробіка — підходящий варіант для тих, хто не працює з клієнтами, а, наприклад, займається аналітикою: їм потрібно підняти як фізичний, так і емоційний тонус.

Можна назвати кілька принципів, які допомагають отримати з вільного часу максимум користі:

1. Свідомий підхід до планування свого часу. Складіть список усіх справ, якими ви займаєтеся: сон, робота, читання художньої літератури, спілкування з близькими, спорт, спеціалізованих видань. Розпишіть, із чого складається ваш час. А далі подумайте, скільки часу на тиждень ви хочете чи маєте приділити кожному з цих пунктів. Щось можна об’єднати чи перенести. Наприклад, на спілкування із родичами виділяти не одну годину на тиждень, а проводити з ними півдня раз на місяць. До речі, заразом і заощадите на дорозі. А на тренування можна витрачати не два дні на місяць — «до упору», а спланувати його рівномірніше, скажімо, три вечори на тиждень. В результаті у вас з’явиться цілісне бачення того, що ви робите, з’явиться обґрунтування не лише тих дій, які пов’язані з роботою, а й для відпочинку. Часто люди не відпочивають просто тому, що не знають, навіщо їм це потрібно, тому й ставляться до відпочинку так байдуже, а потім шкодують про втрачені стосунки, втрачене здоров’я та інтерес до життя.
2. Усвідомлення стереотипів та їх подолання. Найчастіше наше ставлення до відпочинку та вільного часу загалом ґрунтується на соціальних стереотипах. Наприклад, у п’ятницю багато хто захоплено говорить про те, як чудово, що завтра субота. А потім вони буквально вбивають вихідні та скаржаться на важкий день – понеділок. Щодо планування відпочинку склалася схожа ситуація: відпочинок не можна планувати, тому що задоволення ніколи не буває за планом, а якщо й буває, воно несправжнє. Подібні навіювання це так звані соціальні віруси, досить поширені в суспільстві. Однак, подолавши якусь їхню частину, людина тим самим розширює межі свого світогляду та особистої свободи.
3. Активний пошук нової інформації. Звичайно, для того, щоб щось зробити в плані відпочинку чи кудись поїхати за новими враженнями, ви повинні знати про існування таких можливостей. Наприклад, нещодавно я дізналася, що мої знайомі регулярно їздять велосипедами з Києва до Криму, Карпати. А я навіть не припускала, що таке можливе. З одним із моїх клієнтів, коли він поскаржився на нудьгу, ми склали список усіх існуючих захоплень. Потім із цього списку він викреслив ті, якими займатися ні за що не буде, і ті, якими на даний момент омент він не має можливості займатися. З кількох пунктів він вибрав їзду на мотоциклі. Спочатку навчився їздити, отримав права, а потім купив мотоцикл. Він зізнався, що ті півтора роки, протягом яких їздив на ньому, вважає найрадіснішим і вражаючим періодом у своєму житті.
4. Змушувати себе відпочивати, а також бути готовим пробувати щось нове, помилятися і знову пробувати. Ставтеся до відпочинку, як до чогось такого, що ви собі повинні. Це така сама потреба, як повітря, вода, їжа, робота нарешті. Завдяки такому відношенню до відпочинку ви відчуватимете радість, у вашому житті встановиться гармонія.

Людмила Богуш, старший бізнес-тренер,
журнал “Стратегії”