Хід конем або чим схожі співробітники на коней
«Ніщо не приводить до такого успіху, як безтурботність. Просте легковажність насправді зробить більше, і за менший час.» Рон Л. Хаббард
Нещодавно прочитав ось такий цікавий приклад:
«У шістдесяті роки минулого століття у Франції один конезаводчик купив чотирьох відмінних жвавих сірих коней, дуже схожих один на одного. Але характер у них був жахливий. Як тільки вони опинялися поруч, вони починали битися, запрягти їх разом було неможливо, оскільки кожен кінь намагався бігти в свій бік.
Ветеринару прийшла в голову ідея помістити коней у чотири сусідні стійла і прикріпити на загальні перегородки іграшки: коліщатка, які можна було крутити мордою, м’ячі, від удару копитом котилися до сусіда, різні яскраві геометричні форми предмети, підвішені на мотузочках.
Ветеринар регулярно змінював коней місцями для того, щоб вони всі перезнайомилися і почали грати разом. Через місяць чотири коні стали нерозлучні. Відтепер вони не тільки дозволяли запрягати себе поруч, а, здавалося, сприймали і роботу як нову гру.»
З книги Бернара Вербера «Енциклопедія Відносного і Абсолютного знання»
Цей, на перший погляд, дуже простий приклад має чітке перенесення на те, що відбувається в колективах сучасних компаній, де співробітники воюють один з одним за місце під сонцем і про співпрацю та взаємодію керівникам доводиться лише мріяти.
І цінністю в даному прикладі є те, що тут присутнє керівництво до дії – створіть гру і співробітники будуть «йти в одній упряжці».
«Гра́ — вид діяльності, що полягає в психологічній залученості в певний процес». (визначення взято з Wikipedia).
Навіть з самого визначення слова «гра» випливає її головна мета – дати залученість, інтерес, бажання щось робити.
Якщо у людини немає гри, то людина сама починає створювати собі проблеми. Так би мовити, шукає пригод на свою 5-ту точку. А хто шукає, той завжди знайде! Тут вже точно цей закон працює. Я говорю про те, що співробітники, які не сприймають свою діяльність і обов’язки як свого роду гру, схильні притягувати і знаходити собі масу проблемних елементів, створюючи проблеми для компанії.
І одне з головних завдань керівника – організувати гру для своїх підлеглих. Тут можна слідувати певному алгоритму.
- Для початку, потрібно запитати своїх співробітників, за що вони готові змагатися, який приз їх повинен чекати. Це можна зробити у вигляді невеликого опитування. І знаєте, з досвіду можу сказати, що гроші ой як не завжди на першому місці.
- Другий крок полягає в тому, щоб вибрати той напрямок або проект, в якому хочете пограти. Ну, тут вже все від вас залежить. Можу точно сказати – вибирайте будь-який, не помилитеся. Як кажуть: «М’яч круглий, поле рівне».
- Вибравши поле для гри, потрібно визначитися з правилами. Важливо прояснити спочатку для себе, а потім і для «гравців» – що, як, коли і яким чином має бути виконано і за яким критерієм вибирати чемпіона. Доможіться від підлеглих повного розуміння кінцевого результату і правил гри. Дуже часто люди не виконують завдання через те, що до кінця не зрозуміли суті завдання. І це завдання керівника – домогтися повного розуміння. У дитинстві найменш улюбленими іграми були ті, правила яких ми не розуміли.
- Пам’ятайте, для кожної гри є не тільки свої правила, але і свій час. Тож нехай співробітники награються на роботі на здоров’я, і не забувають про те, що є й інші сфери життя та інші ігри, в яких теж потрібно бути переможцями, ну або хоча б дотримуватися Fair-Play.
Цей вірш присвячується тим, хто надмірно захопився іграми тільки на роботі:
Я люблю свою роботу,
Я прийду сюди в суботу
І звісно в неділю,
Тут я зустріну день народження,
Новий рік, 8 Березня,
Ночувати тут буду завтра!
Якщо я не захворію,
Не зірвуся, не озвірію,
Тут я зустріну всі світанки,
Всі заходи і привіти.
Від роботи дохнуть коні,
Ну а я… безсмертний поні!
Грався…
Артем Золотар,
Бізнес-тренер компанії BogushTime Technologies
