Корисні ораторські фішки

Щоб стати хорошим спікером, необхідне самоосвіта: передусім важливо стати цікавим самому собі, а вже потім поділитися собою з аудиторією.

1. Харизма. Людей набагато більше цікавить, хто ви є, а не те, що ви говорите. Оратор повинен бути цікавим як особистість і відрізнятися від інших певною рисою – саме її часто називають харизмою. Згадаємо Стіва Джобса: iPod, iPad, iTunes не можна назвати дешевою продукцією. А він презентує її перед аудиторіями в джинсах, светрі та кросівках. На перший погляд, це здається дивним. Однак Джобс вважається одним із найкращих спікерів світу. Тому що ця людина робить те, що сама вважає за потрібне, а не те, що вважається правильним.
2. Інструменти. Хоча вони для спікера вторинні, але, безумовно, важливі. Як люди сприймають інформацію? Про що потрібно з ними говорити? Як вписатися в їхню реальність? Усіма цими знаннями необхідно володіти, щоб на публічних виступах почуватися впевнено.
3. Відрепетирувана імпровізація. «Мені зазвичай потрібно не менше трьох тижнів, щоб підготувати блискучу імпровізовану промову», – говорив Марк Твен. Хочете бути чудовим спікером? Забудьте про спонтанність. Текст повинен бути продуманим і відрепетируваним. Наприклад, Стів Джобс ніколи навіть не озирається на проектор за своєю спиною – перемикаючи картинки, він точно знає, яка зараз з’явиться на екрані.
4. Очі в очі. Сучасні технології дозволяють встановлювати в конференц-залах, за спинами аудиторії, великі екрани, які транслюють текст доповідей. Це може стати корисною фішкою для спікера: коли він стежить за текстом, його погляд стає рухливим. Динаміка очей сприймається як контроль над аудиторією, апеляція до неї: людям здається, що оратор дивиться на них, а не на букви. Не можна стояти, зупинивши погляд в одній точці. Аудиторія хоче відчувати свободу спікера.
5. Текст повинен бути в голові. Якщо оратор покладається тільки на підказки і шпаргалки, це відразу вловлюється навіть недосвідченими слухачами. Чудово запам’яталися ведучі одного з закритих фешн-показів, які не змогли прочитати сценарій навіть з роздруківки. Думаю, спонсори мали повне право вимагати гроші назад – назви їхніх брендів прозвучали настільки невиразно, що з тим же успіхом їх можна було взагалі не озвучувати.
6. Постійні тренування. Висококласний спікер щодня відточує свою майстерність: виступає перед дзеркалом, записує себе на диктофон і на камеру, читає тексти і вчить їх напам’ять. Ніхто з великих ораторів не дозволяє собі вигадувати на ходу, попередньо не підготувавшись.
7. Єдиний спосіб перестати хвилюватися – виступати. Для початку – нехай навіть як-небудь, з чогось потрібно починати, падати і вставати. А щоб набивати менше гуль, знову ж таки, ще ретельніше готуватися.
8. Письменники на допомогу. Вчіть напам’ять вірші і читайте вголос хорошу літературу – це потрібно не тільки для тренування пам’яті, але й для збільшення тезауруса. Спікер без багатого словникового запасу – це швець без чобіт.
9. «Ні» словам і жестам-паразитам. «Мичання», «екання», смикання руками не додали привабливості ще жодному виступаючому і не підвищили довіри аудиторії до нього. Від цих звичок потрібно нещадно позбавлятися. Тобто включати внутрішній контроль: це не так складно, як здається. Обов’язково запишіть свою промову на диктофон або камеру – це допоможе «виловити» недоліки і боротися з ними. Дуже важливо зробити запис не тільки монологу, але й діалогу, а також публічного виступу (коли ми зосереджені не тільки на собі, але й на співрозмовнику/аудиторії.)