Навіщо будувати плани, якщо життя непередбачуване?

Рік тому, коли на нас обрушилася криза, ми шукали шляхи: порятунку, виживання, співпраці, вичікування…

Кожен реагував по-своєму. Хтось виїхав у більш спокійні або дешеві місця, хтось закрив бізнес, рятуючи свої накопичення, хтось скоротив співробітників, хтось скоротив витрати, хтось почав працювати ще більше. Кажуть, що кризи перевіряють. Минулого року ми мали можливість переконатися в цьому. Не всі стосунки витримали, не всі бізнеси встояли, не всі проекти здійснилися.

Планувати — це нерозумно? Часто мене запитують: «Як же планувати, якщо криза показала, що всі плани можуть зруйнуватися?»

Давайте подивимося в тлумачний словник: «план – припущення, задум, що передбачає хід, розвиток чого-небудь». Лише припущення!

На основі чого будуються припущення? На основі знань, своїх і чужих. Хтось вчиться на власних помилках, ті, хто розумніший – на чужих. Людство, принаймні, ця цивілізація, живе вже не перший рік і не першу сотню років. І кризи в нашій історії відбуваються з достатньою регулярністю.

Не планувати – ще дурніше! Тож чому ж люди так дивуються, якщо криза «раптом» відбувається? Я думаю, тому, що не вміють планувати. Багато хто каже, що планувати нудно. Мої спостереження говорять про протилежне: планування – це творчий процес. І як будь-яка творчість, він не доступний кожному.

Мене захоплює творчий процес, коли з нічого створюється предмет мистецтва, що викликає захоплення. І мене захоплює процес створення довгострокових планів. Тому що придумати своє майбутнє – це круто!

Придумуючи своє майбутнє, ви придумуєте майбутнє інших людей, тому що будете залучати їх у свої плани, змінюючи їхнє життя. А це – відповідально. Ті, у кого сміливості менше – придумують лише своє життя, а ті, у кого її більше – створюють бізнеси і тим самим придумують життя для багатьох.

Ми самі створюємо своє майбутнє. Придумуючи своє майбутнє життя, плануючи, ви створюєте постулати. «Постулат – вихідне положення, прийняте без доказів». Правда-правда, немає доказів для майбутнього. Ви просто створюєте майбутнє, заявивши його.

Цитую Л.Р.Хаббарда:

«Людина знаходиться в гаражі, і вона каже працівнику гаража: «Здається, що цей домкрат – дуже небезпечна річ. Ймовірно, якщо я поїду додому і підніму цю машину, то цей домкрат напевно вивернеться з-під машини і розіб’є мені руку». Людина робить те, про що сказала, і через дві години розбиває собі руку саме таким чином. Ймовірно, для цього вимагалося ретельне планування.

Фраза може бути командою, нав’язаною людині, яку людина потім сприймає як веління згори або навіть як свій власний постулат. Будь-яке рішення, будь-яке висловлювання щодо стану існування може вплинути на людину…»

Все просто. Є люди, які висловлюються про своє майбутнє позитивно і з захопленням. І є інші, які бачать у майбутньому загрозу. Звичайно, їхня поведінка повністю відповідає їхнім очікуванням. І очікувані результати, особливо погані, не змусять себе довго чекати.

Дивіться вперед. Я не боюся дивитися вперед. У мене багато планів, і вони великі. Ми хочемо вийти на міжнародний ринок, ми хочемо стати компанією, яка надасть людям такі способи самореалізації, щоб кожна людина, яка потрапила в зону нашого впливу, стала більш успішною, ніж вона є зараз. Ще більш успішною. Ми допомагаємо людям і компаніям досягати цілей.

Нові плани – нові інструменти. Рік тому ми почали робити електронну газету BogushTime. І багато з вас писали нам листи з подяками. Дякую! Тепер попереду нові рубежі. Я не збираюся зупинятися, я просто буду розширюватися.

Тепер я буду ділитися з вами своїми планами, думками і професійними секретами тут, у моєму Живому Журналі (lyudmilabogush ), у блозі на сайті «Кореспондента», а також готова підтримувати живу розмову в Твіттері (@LyudmilaBogush).

Загалом, додавайте в друзі мене в ЖЖ, фоловте у «Твіттері», читайте на «Кореспонденті».

Дякую всім моїм читачам за підтримку.

Попереду – нове майбутнє! Зустрічаємося в ньому.