Американська мрія Людмили Добрийвечір

Обожнюю фільм “Королева бензоколонки”. Мені подобається і сама героїня Людмила Добрийвечір, і сам фільм з його щирими людськими відносинами та героями. І я люблю показувати цей фільм учасникам стратегічних work-shop-ів, тому що саме на прикладі цього фільму можна легко і зрозуміло пояснити людям, що таке Бачення, Місія, Принципи та Оргполітики, тобто Корпоративний Кодекс Компанії.

А потім продемонструвати, як все, про що мріяла героїня фільму, вже реалізувалося в сучасності. Все, та не все.

А днями я побачила реалізованою ще одну мрію Королеви бензоколонки. Якщо пам’ятаєте фільм, там є момент, коли героїня ввела самообслуговування та оплату “на довірі”, тобто водії самі клали гроші в коробку від цукерок?

І саме таку картину я побачила тут, у Каліфорнії, в одному з шопінг-молів у стилі “кантрі”. Розкладені прямо на вулиці гарбузи різних розмірів, біля них – ящик для грошей, а поруч табличка, де написано “Виберіть собі гарбуз і покладіть в ящик відповідні гроші” і внизу вказані ціни на гарбузи залежно від розміру. І ніякої охорони, все на довірі.

Я задумалася: в яких умовах можливі такі ігри з споживачем? Звичайно, не там, де люди голодні або нещасні. Закликати до моралі в суспільстві “ображених і принижених” складно. Що змінилося на слов’янських землях з часів Достоєвського? Часи інші, а відносини?

А при цьому – ось воно, втілення Бачення. Адже скільки людей мріяли і мріють про той час, коли можна буде будувати відносини на довірі. Від кого це залежить? Дуже хочеться завершити це есе словами “хлопці, давайте жити чесно”. Але не хочеться отримати у відповідь скептичні усмішки та коментарі. Адже це все банальності, і дурниці, і неможливо, правда?

Тому завершу це есе словами:

ХЛОПЦІ, ДАВАЙТЕ ЖИТИ ЧЕСНО.