Чому жінка повинна обирати між сім’єю та кар’єрою?
Про страх, слабкість і відповідальність.
Прочитала пост однієї психологині про вибір “сім’я-кар’єра” для жінки. Пост з дифірамбами тим жінкам, які “послали на фіг” звичний жіночий образ життя, обрали кар’єру, створили дивовижні результати і прославилися в історії.
Зачепило!
І знаєте чим? Бачу в цьому жахливу несправедливість і дурість!
Дурість цієї психологині очевидна: нерозуміння суті жіночого призначення, по-перше, і популізм на гребені сучасних тенденцій, по-друге.
А в чому ж несправедливість? Вона в необхідності самого такого вибору або в самій постановці цього питання в сучасному суспільстві. Адже не стоять же чоловіки перед вибором “кар’єра-сім’я”!
І я розумію, що суть проблеми в нездатності людей створювати стосунки і працювати над ними. Відповідальність – ось те, що їх лякає!
Але ж у бізнесі, кар’єрі відповідальності не менше, як можна говорити про жінок, які обрали кар’єру замість сім’ї, що вони безвідповідальні?
Можна.
- Бізнес – це середовище, в якому правила і стандарти існують, описані і навіть підтримуються законодавчо. Це перше.
- Друге, якщо жінка неуспішна в бізнесі, завжди є виправдання – вона ж жінка.
- Третє, глибока неповага до жінки-матері і жінки-дружини в пострадянському просторі виховувалася десятиліттями. Влада пролетаріату після Жовтневої революції принесла не тільки свободу робітникам і землю селянам, але й знищила гідність жінки: мстиві більшовицькі солдати і матроси ґвалтували дворянок, а пролетарок просто ділили між собою. Прославлені Каплан і Дункан проповідували жіночу свободу, а більшовички не мали права відмовляти бажаючим під страхом бути звинуваченими в анти-пролетарських і анти-революційних настроях.
Огруповувалася не тільки земля, але й жінка.
Жодній державі, жодній імперії не принесли користі і процвітання жінки біля верстата, плуга і молота. Тільки запустіння, розбещення і вимирання.
Ви дивитеся на “великих” жінок, ви заздрите їм, вам потрібна їхня слава? А чому ми мовчимо і не віддаємо почестей матерям і дружинам великих людей?
Я пам’ятаю радянський фільм “Двадцять років потому”, героїня якого була багатодітною матір’ю і їй довелося доводити своїм однокласникам, докторам наук і героям праці, що “мати” – це теж робота.
Зруйнувавши інститут сім’ї, позбавивши материнство і подружжя гідності і слави, ми ступаємо на слизький шлях самознищення.
Ви думаєте, що клонування або діти з пробірки – це вирішення питання?
А я хочу кинути виклик чоловікам, чиї дружини і матері змушені робити вибір “сім’я або кар’єра”, адже такий вибір з’являється тільки там, де чоловік, як кажуть, не носить свою шляпу.
Джерело: Блог Людмили Богуш-Данд
