Один хитрий прийом від Людмили Богуш

Субординація, кажете? А що це?

А це, дорогі мої, система СУВОРОГО службового підпорядкування молодших старшим. Здавалося б, що тут не зрозумілого — я начальник, ти підлеглий. Я сказав — ти зробив. Так ні ж, починається: не так сказав, не так зробив, не так зрозумів, не тоді виконав… Жах!

Давайте це спростимо.

Щоб сказати “так”, треба до цього спочатку підготуватися. Якщо чесно — краще на папері записати. Так і самому зрозуміліше, і підлеглого в разі чого можна притиснути, мовляв, “не було такого — я по папірцю читав”. От хочете вірте, хочете ні, але особисто мене записи на папері не раз виручали. Виникає суперечка, хто кому чого коли, я свій БогушБук відкрила, сторінку знайшла, запис прочитала — і все. Доводьте мені тепер, що такого не було. Де у вас записано? Не записано? А у мене — ось, чорним (синім, червоним) по білому.

Якщо чесно — чудово виручає. Якось люди до записів на папері з повагою ставляться, ніж до електронного листування.

Тепер далі.

Щоб не було проблем з тим, що він не так зрозумів, вимагайте, щоб він теж записав, що ви йому сказали, і потім… та-дам… попросіть його прочитати, а що ж там у нього записано в результаті. Гарантую, що ви про своє завдання почуєте багато нового!

Не засмучуйтеся — терпляче виправте, переконайтеся, що все записано вірно і потім… ще один та-дам… запитайте, коли буде виконано. І запишіть.

І потім скажіть: ну, що ж, ми з тобою домовилися, що ти ось це робиш ось до цього терміну ось в такій якості і ось в такій кількості.

Хочу попередити, що іноді, коли ви це зачитуватимете, і обличчя у співробітника може змінитися, і думка в очах може з’явитися, і навіть обурення — типу, так, ви що!!!! А прикол у чому? У тому, що він думав, що це ви просто так, побалакати хотіли, а ви взяли — і записали.

Спробуйте! Потім мені розкажете:)