Вбити всіх зайців!

Час – гроші, час – летить, а значить, не можна втрачати ні секунди: прямуючи з дитячої в кухню, прихоплюєш речі – закинути в машинку, лійку – полити дорогою квіти, відрізані бирки – кинути в кошик для сміття. Після десятка маневрів, що відволікають, головна мета переміщення – включити на кухні чайник – благополучно забута. І це виявляється майже діагноз! Маніакальне прагнення зробити все якнайшвидше, не зважаючи на витрачені зусилля, тепер називається прекрастинацією, а її жертвам варто всерйоз переглянути свою поведінку. Pre латиною означає «до», а cross англійською – «перетин». Іншими словами, людина з цим самим precross одержимий ідеєю зробити все до перетину якоїсь риси, за всяку ціну розправитися із завданням якнайшвидше. Приїхавши додому з повним багажником покупок, прекрастінатор обвішується пакетами з голови до ніг і краще візьме пару в зуби, ніж повертатиметься до машини вдруге. Нісенітниця, що сумка (неодмінно з чимось тендітним) впаде йому на ногу, головне, що навпроти завдання «забрати всі речі» подумки можна поставити галочку. Побачивши вільне місце для паркування за пару кварталів до офісу, така людина неодмінно його займе, не зважаючи на те, що потім хвилин двадцять доведеться йти пішки. Або по дорозі до друзів обов’язково заскочить до банку заплатити по рахунках, заведе дітей на гуртки, здасть речі в хімчистку, в результаті, дістанеться до вечірки втомленим і розпатланим, але задоволеним від усвідомлення того, що п’ять-шість зайців убито з одного пострілу.

Розенбаум, професор психології Університету штату Пенсільванія, США. Взагалі метою його експериментів було вивчення особливостей дрібної моторики у студентів, але походу справи він зіткнувся з несподіваним феноменом. Перед учасниками дослідження ставилося просте завдання – їм потрібно було вибрати одну з двох доріжок і пронести по ній цебро: на одній доріжці на початку старту ставили відро важче, а на іншій – легше, причому майже біля самого фінішу. Розенбаум прозрів і вирішив змінити тему свого дослідження після того, як зауважив: більшість студентів не шукали легких шляхів і обирали доріжку з важким відром, що стояло на максимальному віддалі від фінішу. Нераціональність поведінки молоді люди пояснювали приблизно так: «Хотів скоріше виконати завдання». Ефект прекрастинації Девід Розенбаум пояснив прагненням людей якнайшвидше розвантажити короткострокову пам’ять, що зберігає не файли з інформацією, а команди, які вказують на те, що з цими файлами слід зробити. «Більшість людей відчуває хронічний стрес через тягар відповідальності: численні списки першочергових завдань ми записуємо не тільки на папері або в смартфонах, а й фіксуємо в голові, – розмірковує Розенбаум. – Щоб якось знизити внутрішню напругу, люди схильні виконувати найскладніші завдання насамперед, навіть ціною надзусиль. На мій погляд, бажання якнайшвидше звільнити короткочасну пам’ять від зайвої інформації небезневинне, адже може призвести до перевтоми та підвищеної толерантності до ризику».

Завжди на нервах

Не дарма прекрасинація так співзвучна з іншим різновидом нездоровий потім). Насправді часом важко розібратися, що ж все-таки рухає людиною, що цілий ранок відповідає на листи, що накопичилися, – пре-, прокрастинація або принцип розумного тайм-менеджменту. «Грань, що відокремлює людей з неврозом зробити все і швидко від ефективних особистостей, тонка, але все-таки помітна, – пояснює Людмила Богуш-Данд, керівник Студії управління часом BogushTime. – Продуктивна людина намагається завершити справу одразу, щоб потім не витрачати час на повторне включення до завдання. Наприклад, якщо ви прочитали листа і відразу на нього не відповіли, а повернулися до послання пізніше, ви будете змушені знову його перечитати. Ось чому продуктивні люди намагаються двічі до роботи не повертатися, а одразу завершувати розпочате. А ось прекрастинатор хапається за будь-яке завдання, кидаючи попередню, тільки тому, що нова «голосніше кричить». І можу одразу сказати, що малопродуктивні люди завжди схилятимуться до прекрастинації, адже це дає їм можливість виправдати відсутність результату: мовляв, а що ви хотіли, коли стільки всього потрібно зробити». Усередині прекрастинатора живе постійний страх – упустити якусь можливість, проворонити найкращий шанс. А ще у таких людей провисає вміння правильно оцінювати важливість завдання та грамотно розподіляти свій час. Можливо, тому серед «багатофункцій щиків» переважає не обтяжена великим життєвим досвідом молодь. «Люди з правильною оцінкою ситуації якимось магічним чином відчувають, чи вона є по-справжньому цінною, – каже Людмила Богуш-Данд. – Ті ж, кому не дістає розважливості, намагаються вхопитися за все, що підвертається, прямо зараз. Звідси висновок: прекрастинатор – особистість тривожна, знервована, збудлива і сумнівна. Підсилюють прояви прекрастинації – нерви, що розхитують, алкоголь (у тому числі популярні сьогодні слабоалкогольні та енергетичні напої), болезаспокійливі препарати і телевізор, що створює у його шанувальників ілюзію близькості успіху – потрібно тільки не пропустити жодного шансу, що пропливає повз». Натхнення, з яким прекрастинатор хапається за важке відро на початку старту, швидко сходить нанівець, особливо якщо дорогою він підбирає нові вантажі або змінює напрямок. За шкідливістю та виснаженням душевних і фізичних сил багатофункціональність ні в чому не поступається прокрастинації, адже в прагненні переробити тисячу справ якнайшвидше, ми ризикуємо швидко видихнутися і припуститися купи помилок. «Жертву прекрастинації важко назвати розумно діючою істотою, – вважає Людмила Богуш-Данд, – така особистість стає придатком до внутрішнього контуру – напрацьованої моделі поведінки, яка стала самостійною і повністю підкорила собі загальну поведінку. Є, наприклад, такий різновид неврозу, коли людина не може вийти з дому, не перевіривши вдесяте поспіль, чи вимкнув він світло, праску, газ. Нерви у таких перестраховиків, звичайно, ні до біса, адже навіть переконавшись, що все і скрізь відключено, у глибині душі він все одно сумніватиметься. «Багатофункціонал» керує інший контур – у гонитві за успіхом і ефективністю навантажитися під зав’язку, перескакувати з завдання на завдання, по дорозі втрачаючи здоров’я і забуваючи свою головну мету». Для повернення в розумну, енергозберігаючу модель поведінки іноді буває достатньо помітити за собою тенденцію. У ньому планувати наперед свою робочу добу, не намічати на день більше одного важливого і двох-трьох другорядних завдань, розписувати їхню черговість. Записи допоможуть розвивати аналітичні навички правильної оцінки своїх дій і застрахуватися від фіналу, який спіткав головну героїню оповідання Стівена Кінга «Коротка дорога місіс Тодд». Впевненим водієм Офелією Тодд теж управляла свого роду прекрастинація – прагнення знайти найкоротший шлях із пункту А до пункту Б і подолати його за максимально короткий термін. З кожним разом вона все кардинальніше вкорочувала кілометраж і збільшувала швидкість, поки в якийсь момент не обігнала час і не зникла разом з машиною в іншому вимірі. pdf-форматі

щиків» переважає не обтяжена великим життєвим досвідом молодь. «Люди з правильною оцінкою ситуації якимось магічним чином відчувають, чи вона є по-справжньому цінною, – каже Людмила Богуш-Данд. – Ті ж, кому не дістає розважливості, намагаються вхопитися за все, що підвертається, прямо зараз. Звідси висновок: прекрастинатор – особистість тривожна, знервована, збудлива і сумнівна. Підсилюють прояви прекрастинації – нерви, що розхитують, алкоголь (у тому числі популярні сьогодні слабоалкогольні та енергетичні напої), болезаспокійливі препарати і телевізор, що створює у його шанувальників ілюзію близькості успіху – потрібно тільки не пропустити жодного шансу, що пропливає повз». Натхнення, з яким прекрастинатор хапається за важке відро на початку старту, швидко сходить нанівець, особливо якщо дорогою він підбирає нові вантажі або змінює напрямок. За шкідливістю та виснаженням душевних і фізичних сил багатофункціональність ні в чому не поступається прокрастинації, адже в прагненні переробити тисячу справ якнайшвидше, ми ризикуємо швидко видихнутися і припуститися купи помилок. «Жертву прекрастинації важко назвати розумно діючою істотою, – вважає Людмила Богуш-Данд, – така особистість стає придатком до внутрішнього контуру – напрацьованої моделі поведінки, яка стала самостійною і повністю підкорила собі загальну поведінку. Є, наприклад, такий різновид неврозу, коли людина не може вийти з дому, не перевіривши вдесяте поспіль, чи вимкнув він світло, праску, газ. Нерви у таких перестраховиків, звичайно, ні до біса, адже навіть переконавшись, що все і скрізь відключено, у глибині душі він все одно сумніватиметься. «Багатофункціонал» керує інший контур – у гонитві за успіхом і ефективністю навантажитися під зав’язку, перескакувати з завдання на завдання, по дорозі втрачаючи здоров’я і забуваючи свою головну мету». Для повернення в розумну, енергозберігаючу модель поведінки іноді буває достатньо помітити за собою тенденцію. У ньому планувати наперед свою робочу добу, не намічати на день більше одного важливого і двох-трьох другорядних завдань, розписувати їхню черговість. Записи допоможуть розвивати аналітичні навички правильної оцінки своїх дій і застрахуватися від фіналу, який спіткав головну героїню оповідання Стівена Кінга «Коротка дорога місіс Тодд». Впевненим водієм Офелією Тодд теж управляла свого роду прекрастинація – прагнення знайти найкоротший шлях із пункту А до пункту Б і подолати його за максимально короткий термін. З кожним разом вона все кардинальніше вкорочувала кілометраж і збільшувала швидкість, поки в якийсь момент не обігнала час і не зникла разом з машиною в іншому вимірі. pdf-форматі