Позитивне мислення як опіум для народу
«Думай позитивно!» – чи не найбільша дурість, яку можна почути в складній ситуації на семінарах з розвитку особистості.
Зітхання родичів біля ліжка смертельно хворого, з обов’язковим безкорисним «все буде добре». Що саме буде добре? «Все, що відбувається, відбувається на краще», – принцип, яким керувався багатостраждальний вольтерівський Кандид.
На початку 2008 року, багато спілкуючись з клієнтами, я відчула вітерець небезпеки і повідомила своєму бізнес-партнеру про необхідність підготуватися до майбутньої фінансової кризи. У відповідь почула: «Не притягуй!»
Ніби твереза оцінка ситуації здатна зрушити лавину.
Звіряємося з тлумачним словником: «позитивний» означає «позитивний», а «позитивний», у свою чергу – «виражає згоду». Виходить, що позитивне ставлення до життя означає згоду з усім, що в ній відбувається?
Це неправильний шлях. Людина діяльна зі світом не погоджується, вона світ змінює. Позитивне мислення мало сприяє головному людському завданню з перетворення навколишньої дійсності. Казки про позитивне мислення вигадані боягузами для втіхи скорботних. А скорбить людина, коли щось втрачає – предмет одягу, гроші, совість. До речі, за моїми спостереженнями, ті, хто втратив совість, скорблять недовго.
Людині скорботній все нагадує про втрату, вона застрягає у своїх думках, програючи їх як платівку, знову і знову. Застрягла людина бачить підтвердження своєї скорботи всюди: ви смієтеся – їй сумно, ви сумуєте – їй ще сумніше, ви мрієте – її сум зашкалює.
Можлива і інша крайність – її описав Боккаччо в «Декамероні», а Пушкін у «Бенкеті під час чуми». Придавлений тугою людина починає шукати позитивне у всьому. Так герой Ільфа і Петрова Васисуалій Лоханкін у всьому бачив «сермяжну правду життя».
І вселенська скорбота, і фальшивий оптимізм – не що інше, як небажання взяти на себе відповідальність.
Тому давайте не будемо посилатися на популярні і часто погано перекладені психологічні книжки – чим більшому колу читачів призначена книга, тим менше в ній по-справжньому наукових фактів.
Як би не було важко, не можна віддаватися на волю хвиль. Давайте просто застосовувати нормальні людські технології: аналізувати ситуацію, прораховувати ризики, робити висновки і рухатися до своїх цілей. Найвірніші ліки від скорботи – цілеспрямованість, а не «позитивне» всеприйняття.
Щиро Ваша, Людмила Богуш-Данд,
бізнес-тренер, засновник компанії BogushTime,
спеціально для Forbes Woman
