П’ятий елемент у контакті з часом

Не встиг, почну з понеділка, не вистачає часу, зовсім вилетіло з голови – як часто такі фрази стають цеглинами в міцній стіні, зведеній між реальністю і нашими мріями. У чому ж причина, у нестачі навичок планування, в помилкових цілях чи…

Напередодні Нового року, коли питання підведення підсумків і планування стають особливо важливими, ми не змогли відмовити собі в задоволенні поспілкуватися з леді тайм-менеджменту, неймовірно харизматичною і надихаючою Людмилою Богуш-Данд. Цього разу вона поділилася з нами інформацією про альтернативну концепцію планування, що набирає популярність у світі, про нову систему харчування, що звільняє час, про важливість планування особистого життя і не тільки.

Ставлення українців до власного часу

Для початку хотіла б прояснити, що зараз ми говоримо про тайм-менеджмент, як про вміння грамотно розподіляти свій час. У цьому відношенні українці загалом дуже відрізняються від представників інших націй. Наше життя складніше влаштоване. Нам постійно доводиться виживати. Наприклад, в Америці та Німеччині люди відразу оцінюють свій час у грошах. У нас же це не закріплено на державному рівні, так щоб система сертифікації та рівня кваліфікації спеціалістів різних галузей дозволяла нам заявляти, що моя година коштує 200, 500 або 20 доларів. В Україні частіше оцінюють за критерієм: подобається – не подобається, хочу – не хочу. Таким чином, ми часто знецінюємо свій час і витрачаємо його даремно. Як ілюстрація, американець може з радістю погодитися на роботу в офісі з шостої години ранку. Він цінує, що йому фактично подарували ті 2 години, які він міг би провести в заторі. Спробуйте запропонувати подібний графік комусь із наших співвітчизників. Звичайно ж, у комерційного підходу до часу є і друга сторона. Щоб компенсувати фінансову недооціненість, українці більше уваги приділяють тому, щоб отримувати задоволення від своєї справи. Тоді як представники країн з успішною економікою можуть пожертвувати задоволенням, залишаючись на нелюбимій роботі через стабільність і комфорт.

Розподіл

Цінність власного часу можна виміряти тим, наскільки організовано ми підходимо до його розподілу. Якщо я ціную свій час, то я розподілю його так, щоб він не йшов на марні речі. Останнім часом я харчуюся за системою, яку розробив мій чоловік. Вона, завдяки балансу і користі інгредієнтів, дозволяє тілу запасатися всіма необхідними речовинами на довший час. Так тіло набагато рідше потребує «дозаправки», а мені не потрібно постійно думати про те, що мені потрібно поїсти, не потрібно витрачати так багато часу на приготування і прибирання. Це лише один з прикладів оптимізації часу. Застосовуючи цей підхід до всього, можна позбутися багатьох холостих дій.

Планування

Це наступний етап у питанні про те, як грамотно розподіляти час. Плануванням, як таким, людство займається з 1900 року. З того часу було створено 4 системи, які паралельно розвивалися до нашого часу. Зараз народжується п’ята система – Agile-планування. Як окремий напрямок вона сформувалася всього кілька років тому, хоча в своїх роботах я використовую її вже давно.

Agile-планування – концепція, народжена новим часом

Ця методика прийшла з програмування. Її основний посил у тому, що ви ставите перед собою довгострокову мету і прописуєте кроки до неї на короткий період, розглядаючи кожен крок, як окремий проект. Наприклад, досягти бажаного ви плануєте через 5-7 років. Виходячи з цього, прописуєте ваші кроки на найближчі 2 місяці, враховуючи все, що можете робити для її досягнення. Це стосується всіх сфер життя. В Agile-плануванні мінімальним кроком вважається термін у 2 тижні, максимальним у 3 місяці.

Дуже важливий момент. Щоб уникнути перекосів, людині необхідно прописати цілі у всіх основних життєвих напрямках: проект по тілу, сім’ї, роботі, духовному зростанню. У цьому і є одна з особливостей При-Цільного тайм-менеджменту, який я сформулювала і розвиваю з 2011 року.

Як правильно планувати свій день

1. У вас обов’язково повинен бути список завдань.
   Людина без списку завдань живе в постійній розгубленості, в реагуванні. Таку людину легко відволікти на щось інше, вона забуває про свої плани. Списки завдань повинні бути різного рівня: на день, тиждень, місяць, рік.
   Як показує статистика, форс-мажорів у нашому житті не більше 20%. Це ще називається законом хаотичності. Ось ці 20 % також варто заносити в свій план. Зазвичай, цього більш ніж достатньо для вирішення всіх незапланованих питань.
2. Рахувати тайм-калькуляцію.
   Всі завдання необхідно планувати за часом. У нас тільки 24 години і використовувати їх потрібно до залишку. Важливо запланувати все, що вам необхідно: сон, їжу, справи, особисте життя, зустрічі з друзями. При цьому необхідно використовувати часовий ресурс по максимуму, але не перевантажити його завданнями. Я вважаю, що людина, яка планує справ більше, ніж на 24 години, – це людина, яка себе ненавидить. Людина, яка не планує сон – хоче померти молодою і так далі.

   

3. Малювати розклад як маршрут. (ілюстрація слайдом)

У нас є шкала в 24 години. На неї ми наносимо всі завдання і це дозволяє наочно оцінити реальність виконання плану, побачити будь-які нашарування і виправити їх.

Наявність цілей – основна вимога тайм-менеджменту

Тайм-менеджмент – свого роду проявник. Якщо ви живете безцільно, то він вам обов’язково на це вкаже. За цю особливість багато хто його не любить. Я вважаю, що, живучи без мети, людина зраджує себе, а це найстрашніше з зрад.

Наявність мети визначає те, чи будете ви користуватися прийомами тайм-менеджменту чи ні. Найчастіше мою систему якраз таки критикують люди, у яких немає мети. Тоді вони починають розповідати про важливість того, щоб «бути в потоці», про спонтанність. І у мене виникає питання: в чиєму потоці ці люди збираються бути? Яка може бути спонтанність у людини, якщо вона точно знає, що зараз їй потрібно забрати дитину з дитячого садка? Люди, які дуже часто говорять про спонтанність, це частіше за все люди, у яких погано з відповідальністю. Те ж саме стосується прокрастинації. Медики вивчали – такого захворювання не існує. Прокрастинацію придумали ті, кому немає до чого прагнути. Як на мене, то прокрастинація – це ознака дебілізму.

Найпростіший спосіб відшукати свою мету – прислухатися до мрій.
У мене є правило – я кожен день мрію. І це я теж обов’язково заношу в список завдань, щоб не забути. Причому мріяти я можу за кермом, за обідом, поки кудись іду. Тут також дуже важливо, щоб мрії були глобальними, запредельними. Наприклад, я вже давно мрію виступити на якійсь міжгалактичній конференції або спостерігати за тиграми в прерії. Коли ми виходимо за рамки, до нас обов’язково притягуються можливості більшого масштабу. У мене цей спосіб завжди працює.

Тож напередодні Нового Року бажаю всім великих і дуже яскравих цілей, таких, щоб вам хотілося літати між планетами!

Людмила Богуш-Данд,
засновник тренінгової компанії
“Студія управління часом BogushTime”
Спеціально для “Admiral Magazine” ,
корпоративного видання заміського Клубу Grand Admiral Resort & SPA

Читати статтю в pdf-форматі на ISSUU