Що говорити під час виступу, якщо не знаєш відповіді на питання?

Я впевнена, що нерідко, виступаючи перед аудиторією, ви стикалися з ситуаціями, коли учасники ставили питання, а ви не знали, як на нього відповісти. Причини могли бути різними: ви не відповідаєте за ту область, з якої було питання; ви не досліджували цю тему раніше, або не стикалися з цим питанням до цього; ви просто не компетентні в тому питанні, яке задали і т.д.

У результаті ви відчували себе ніяково, втрачали авторитет в очах публіки, відчували опір аудиторії, а то й взагалі могли втратити контроль над нею. А для спікера вкрай небажано «впасти обличчям в бруд», так як просто можна не досягти мети виступу.

Чи можете ви не знати відповідь на якесь питання? Звісно можете. Немає у світі людини, яка знала б відповіді на всі питання. Немає у світі людини, яка була б компетентна в абсолютно всіх сферах життя. Так не буває. Тому припиніть себе карати за це. Однак, не подумайте, що я хочу сказати «забийте» і не переживайте з приводу ваших провалів. Висновки обов’язково потрібно зробити і винести уроки, які допоможуть не потрапляти в такі ситуації в майбутньому.

Справа в тому, що в суспільстві існує стереотип, який говорить про те, що спікер – це «гуру». А раз він гуру, він не може чогось не знати.

«Раз ти вийшов на сцену, ти точно повинен знати про щось більше за мене, інакше навіщо мені витрачати час на те, щоб тебе слухати», – думає людина в аудиторії.

Це всього лише стереотип і це зовсім не є правдою. Однак не враховувати вплив цього переконання на настрій публіки не варто.

Нижче я дам набір рекомендацій і прикладів, які допоможуть вийти з складних ситуацій у момент, коли ви не будете знати відповідь на якесь питання під час виступу.

1. Ніколи не кажіть: «Я не знаю», намагаючись відповісти на питання. Це викликає у аудиторії недовіру до вас. (До речі, також ніколи не застосовуйте словосполучення «я не знаю» просто для зв’язки слів у реченні. Це часто звучить у реченнях типу: «Ну ви ж знаєте, як це буває, ну наприклад, я не знаю, уявіть собі ситуацію, коли ви виходите з офісу …» У цьому прикладі фразу «я не знаю» краще взагалі викинути з речення. Смислове навантаження залишиться тим самим, а на підсвідомому рівні ви не створите у аудиторії ідею про те, що ви можете чогось не знати. Це фраза-паразит).

2. Ніколи не вигадуйте відповідь, якщо ви дійсно її не знаєте. Це призводить спікера до словоблуддя, дратує аудиторію і в підсумку все одно демонструє вашу некомпетентність.

3. Замінюйте фразу «я не знаю» на одну з наступних фраз:

• Для того, щоб найбільш повно відповісти на ваше питання, мені необхідно проаналізувати додаткові дані, які не були використані при цих розрахунках…
• Для того, щоб найбільш точно відповісти на ваше питання, мені необхідно залучити фахівців, які відповідають за цю область діяльності…
• Для того, щоб найбільш коректно відповісти на ваше питання, мені необхідно буде 10 хвилин додаткового часу в перерві між блоками виступу, так як я зможу використати матеріали, яких немає в цій презентації…

Варіанти відповідей, після фраз, виділених жирним шрифтом, можуть бути абсолютно різними і будуть змінюватися в залежності від ситуації.

Це відмінний варіант вирішення проблеми, однак після подібних відповідей ви можете зіткнутися з ще однією складністю. Якась людина в аудиторії може сказати: «А я хочу, щоб ви відповіли зараз». Тоді правильно буде поставити питання вашому опоненту: «Ви хочете, щоб я вам збрехав і дав невірну інформацію? Чи ви все ж хочете отримати коректні дані?». Якщо слухачеві дійсно потрібні вірні дані – він обов’язково дасть вам можливість їх здобути. А якщо людина задала питання просто, щоб подивитися, як ви будете «підсмажуватися» на сцені – до перерви він вже забуде про своє питання і більше не завдасть вам незручностей.

4. Отримавши питання від когось із слухачів, не поспішайте на нього відповідати. Один з дієвих спікерських секретів – це повернути питання назад в аудиторію. Зробити це можна так: «О, дякую вам, дуже цікаве питання! Скажіть (звертаючись до інших учасників у залі), а хто з вас знає відповідь на це питання?». Будьте впевнені, у залі обов’язково знайдеться мінімум один «розумник», який не упустить можливості продемонструвати свої знання. А вам такий прийом допоможе взяти тимчасову фору і зібратися з думками, щоб зрозуміти, як дійсно коректно можна відповісти на це питання.

5. Обов’язково після виступу записуйте всі питання, на які ви не знали відповіді, і, готуючись до наступного спічу, підготуйте блискучі відповіді, щоб не потрапити в ніякову ситуацію двічі. З часом ви будете готові до всього. Практика завжди допомагає долати складнощі і підвищувати рівень майстерності спікера.

Щоб спікери й керівники не втрачали впевненість на складних запитаннях, важливо відпрацьовувати це як навичку: тримати рамку, керувати динамікою залу, коректно «паркувати» запитання, повертати його в аудиторію й водночас зберігати авторитет та контроль. Саме такі ситуації найкраще тренуються в практиці, коли є розбір кейсів і вправи під реальні виступи команди. Тому корпоративні тренінги Київ допомагають закріпити техніки впевненої відповіді та управління аудиторією — щоб будь-який виступ працював на мету, а не перетворювався на стрес-тест для спікера.