Убити трудоголіка

Трудоголізм з’явився нещодавно, але вже встиг стати серйозною проблемою для сучасної людини. Трудоголіків ставлять за приклад, їх лають, ним співчують, але мало хто до кінця розуміє цих людей і замислюється: а як він виникає, трудоголізм. І головне: як не дозволити йому зруйнувати своє життя.

Передусім потрібно відокремити справжніх трудоголіків від тих, кого помилково називають цим словом. Слово «трудоголік» є калькою з англійського слова workaholic, яке у свою чергу було утворено від work (праця, робота) та частини слова [alc]oholic ([алк]оголік). інтернет-залежність та інші залежності.

Для того, щоб розібратися в цій непростій темі, потрібно відокремити справжнє від хибного. Як це часто трапляється зі словами, відбулася підміна понять. Люди почали називати словом «трудоголік» і «людини з патологічною залежністю і без балансу в житті», і «людини, що любить працю і свою роботу». Термін «трудоголік» багато хто використовує для того, щоб сховати те, чого вони соромляться. Здебільшого це дві категорії людей.

Перша – обивателі, які приходять на роботу «чекати зарплати» і називають трудоголіком будь-кого, хто захоплено працює, досягає своїх цілей, матеріального благополуччя та кар’єрного зростання. Так обивателі виправдовують свою життєву позицію, відсутність цілей та позитивних змін у житті. Їм складно уявити, що для когось робота – не обов’язок чи потреба добування грошей, а захоплення, радість, цікава частина його життя, яку він не поділяє на «будні» дні та «уїк-енди». Ніхто й не подумає назвати трудоголіком професійного футболіста чи гравця у гольф, які тренуються у свій вільний час. А бізнесмена чи кар’єриста – просто.

Друга категорія – власне самі трудоголіки. Називаючи себе цим словом, вони вважають його синонімом працьовитості та виправданням відсутності особистого та сімейного часу, захоплень, занять спортом та дисбалансу у своєму житті. Відмінність, на думку, полягає у наявності чи відсутності вираженої спрямованості до мети чи цілям. Для трудоголіка важлива не мета чи результат, а процес. Для нього робота є не частиною життя нарівні з сім’єю, друзями та захопленнями, а власне самим життям.

Вільний від роботи час стає для такої людини тяжким та нудним, позбавленим традиційних розваг – робочих питань та завдань. Це, на думку лікарів, є свідченням так званого трудового неврозу – одного з видів «неврозу нав’язливих станів». Трудоголік справляється з цим станом лише завдяки звичним робочим діям та ритуалам. Саме тому він прагне більше часу проводити на роботі – йому там комфортніше. Регулярні затримки на роботі призводять до двох серйозних наслідків, які, зрештою, позначаються і на якості роботи трудоголіка. А кожному HR-у та керівнику відомо – коли у людини все добре в сім’ї, вона працює продуктивніше і менше припускається помилок. І навпаки – проблеми на роботі з’являються найчастіше після того, як виникають проблеми вдома.

По-друге, працюючи понад норму, людина не має повноцінного відпочинку та не встигає відновлюватися. Нестача відпочинку незмінно призводить до падіння продуктивності.

Цікавим прикладом є мій клієнт – компанія у Запоріжжі. Робочий день її співробітників починався о 9-й ранку і міг тривати за їхньою власною ініціативою до 9-10 години вечора. Якогось моменту керівництво прийняло рішення здавати офіс під охорону. Під час здачі приміщення під охорону о 20:00 блокуються всі входи та виходи до ранку – до початку наступного робочого дня. Відповідно затримка на роботі означала б необхідність ночувати в офісі.

Нововведення було зустрінуте з обуренням з боку співробітників, які раніше засиджувалися допізна. Вони стверджували, що тепер не встигатимуть виконувати свою роботу та виконуватимуть план. Цікаво, що з того моменту ніхто з них так жодного разу і не залишився ночувати в офісі, а продуктивність їхньої праці зросла. Ще один приклад – дослідження PricewaterhouseCoopers. Ця міжнародна компанія, що пропонує послуги в галузі консалтингу та аудиту, проводила дослідження щодо ефективності трудового дня. За результатами цих досліджень продуктивність роботи керівника за 8-годинного робочого дня становить 80%, продуктивність персоналу – 60%. Відсутні 20 і 40 відсотків – це втрата часу на непродуктів ні дії: помилкові дзвінки, перемикання з одного завдання на інше, виконання незначних завдань замість пріоритетних і так далі.

Згідно з цим же дослідженням, при збільшенні робочого дня всього до 9-ї години, продуктивність керівника падає до 60%, а персоналу – до 40. PricewaterhouseCoopers підтверджують висновки, зроблені Фредеріком Тейлором (1856-1915) – американським винахідником та інженером, фундатором наукової організації праці. Тейлор, проводячи свої дослідження, обчислив, що оптимальна тривалість робочого дня – 8 годин. Він же говорив про значущість відпочинку, як обов’язкового фактора відновлення працівника та ефективності його праці.

Трудоголік шкодить не лише собі та своїй родині. Також він небезпечний і як працівник для своєї компанії. Як ігроман залежить від відчуття своєї потужності та можливостей у комп’ютерній грі, так і трудоголік залежить від відчуттів потреби та незамінності на роботі. Відчувши один-два рази п’янкий смак порятунку компанії в кризовій ситуації, він буде підсвідомо прагнути до нього знову. І так само підсвідомо стимулювати виникнення цих криз для того, щоб потім успішно їх долати.

Перемогти і стати вільнішим

Якщо йдеться про справжній трудоголізм, то з якої б ми сторони не поглянули, вона є проблемою. У трудоголіка страждають усі сфери його життя – сім’я, здоров’я, особисте зростання і навіть робота, яку він приділяє найбільше часу.

З цією проблемою треба і можна боротися. І боротьба має бути такою ж системною та серйозною, як і у випадку з будь-якою іншою залежністю.

• По-перше, необхідно визнати проблему. Для того, щоб успішно боротися з ворогом, потрібно знати його в обличчя. По-друге, перестати себе вважати трудоголіком і використовувати це як виправдання своїм діям – зруйнувати фундамент проблеми. По-третє, влаштувати собі «день лінощів» із забороною на якусь діяльність. У тиші набагато легше прислухатися до голосу серця та своїх бажань, згадати, що приносило радість і захоплювало окрім роботи. Знайти те, що «гріє» – вкрай важливо для відновлення порушеного балансу.
• По-четверте, необхідно визначити частоту відпочинку – протягом року, робочого тижня та робочого дня. Зробити цей відпочинок регулярним та обов’язковим, нормувати тривалість сну. Якісний відпочинок дозволить працювати продуктивніше і швидше впоратися з робочими завданнями.
• По-п’яте, потрібна компенсація. Наприклад, для працівника в IT-сфері (робота пов’язана з «залізом» та програмами) потрібна компенсація через активне живе спілкування з людьми. Сидяча робота має компенсуватися рухом – спортом та подорожами. Робота з людьми вимагає компенсації на самоті, зверненні до себе, заняттях малюванням, йогою, спілкуванні з обмеженим колом близьких людей.
• По-шосте, потрібно заповнювати себе новими враженнями та відчуттями. Один із способів – зайнятися чимось новим для себе, наприклад, грою на барабанах, уроками вокалу або малювання, декупажем, танцями, походами. Для того, щоб наповнитися новими враженнями, у відпустку найкраще вибиратися подалі від дому – в країни з іншою культурою, кліматом і архітектурою. А його сімейне життя стає більш гармонійним та щасливим.

  Людмила Богуш-Данд,
  бізнес-тренер, засновник компанії BogushTime,
  спеціально для Forbes Woman