Шеф! Усе пропало! Усе пропало!!!
Чи траплялося з Вами так, що співробітники «радували» Вас відсутністю результату? Ваші підлеглі приносять Вам проблеми, а не їх рішення? Ви ставите завдання перед співробітником, а потім все одно виконуєте його самі?
Але ж «поки йому поясниш, швидше сам виконаєш». І завдання все прибувають. Що далі?
Коли подібні питання стали переді мною, я на якомусь етапі сказала собі: «Стоп, досить, більше не можу». І почала розбиратися. Як не сумно це визнавати, виявилося, що справа не в підлеглих, а в мені.
Тому що я поставила завдання так, що його не зрозуміли. Тому що я його правильно не проконтролювала. Тому що я беру завдання на себе, не особливо розбираючись, чи може його виконати до кінця мій підлеглий. І сама собі роблю життя такою, щоб «малиною» не здавалася.
Відкриттям стала чудова фраза: «Найважливіша здатність керівника – бачити, що співробітник робить щось не так добре, як зробили б Ви, і не брати на себе його роботу». І життя налагоджується.
Ще одна деталь, я, як і всякий нормальний керівник, шукаю шляхи мотивації персоналу. І вже давно ігнорую той факт, що людей мотивують гроші.
Почну з того, кого Ви обираєте на ту чи іншу посаду. Якщо у людини в очах «лічильник», то яким би хорошим фахівцем він не був, дуже скоро його переманить той, у кого «рахувати» можна більше. Тому і обираю тепер тих, хто горить своєю роботою, кого власне вона сама і мотивує.
А другий важливий аспект все ж залежить від керівника. Ось з яким настроєм я поставлю завдання, з таким його і виконають. А якщо настрою і налаштування на роботу немає у керівника – про результати можете забути.
Звичайно, це вершина «айсберга» і існують прості та дієві способи найму персоналу, управління ним, контролю за виконанням завдань, мотивації і, як наслідок, отримання максимального результату від тих, з ким працюєте. Чого я Вам і бажаю!
