Співробітники та соцмережі: як уберегти свій колектив від інтернет-серфінгу в робочий час
Співробітники і соцмережі: як уберегти свій колектив від інтернет-серфінгу в робочий час
Я пам’ятаю, як з’являлися перші соціальні мережі: їх призначення було неясним, іноді навіть спірним. Ну навіщо спілкуватися через інтернет, якщо це можна зробити по телефону, а приємніше було зустрічатися особисто. У соціальні кола вносили тільки своїх знайомих, тому фактично соціальна мережа була комп’ютерною копією контактної телефонної книги.
Завдяки соціальним мережам світ став маленьким — не потрібно дивитися новини для того, щоб дізнатися про те, що відбувається у світі, достатньо відкрити свій профіль у Фейсбуці. Соціальні мережі стали чудовою заміною посиденькам біля під’їзду, або зустрічі випускників, або навіть якійсь заокеанській конференції — швидко, зручно і… затягує. Як насіння, яке вже ніхто не лузгає на ґанку, вони є чудовим прикладом затягуючої дії!
І, можливо, ви неодноразово бачили десь, не у вашій компанії і не у вашому підрозділі, як при несподіваній появі керівника в робочій кімнаті частина співробітників різко натискають на клавішу виходу, а на обличчі у них з’являється розумний вираз нашкодившого кота…
Що тільки не вигадують компанії — і час враховують, і всілякі контрольні програми встановлюють, іноді навіть інтернет відключають на час, видаючи його строго за графіком, як воду в посушливих районах.
А що робити, запитаєте ви, якщо співробітники втрачають час на інтернет-серфінг?
О, у мене є для вас рішення! Тільки для початку давайте повернемося до насіння. Насіння затягує, зупинитися неможливо, поки вони є в кульочку або кишеньці (не вірили, не пробували — можете ризикнути і перевірити на власному досвіді). І що завжди дратувало в насінні, так це те, що зусиль багато, а зернятко при цьому маленьке. Але якщо купити насіння очищене, то їсти його не хочеться — візьмеш кілька щіпок і все, набридло. Зрозуміли, до чого веду?
Зробіть інтернет-серфінг — РОБОТОЮ! Щоб це входило в робочі обов’язки і підлягало контролю за виконанням. Адже сьогодні соціальні мережі, особливо в розвинених країнах, — це просто маркетингові інструменти. Жоден поважаючий себе магазин не обходиться без Фейсбука, кожен мало-мальський консультант-експерт веде Твіттер-акаунт, фахівці обмінюються думками в професійних мережах, керівники пишуть у блогах і т. д. І хтось повинен все це читати і поширювати.
Подивіться на соціальні мережі як на ваші канали просування і підключіть співробітників до маркетингової та ПР-активності: поширювати пости, висловлювати свою думку, коментувати. Якщо хтось із співробітників відмовляється використовувати особисті акаунти для просування продукту компанії, вам варто уважно до нього придивитися, тому що це означає, що співробітник не пишається компанією або її товаром/послугою. Тоді треба розібратися, що не так з продуктом або співробітником.
Потім створіть оргполітику про те, в який час співробітники повинні заходити в соціальні мережі і працювати там над благородною справою рекламування своєї улюбленої компанії. І все, проблема вирішена. Пам’ятайте закон: не можеш позбутися явища — очоль його?
Тільки не забудьте призначити контролера, тобто людину, яка тепер буде їм нагадувати про те, що настав час зайти в інтернет, тому що помічено — як тільки інтернет-серфінг перетворюється на обов’язок, він відразу ж втрачає значну частину своєї привабливості. Це як заздалегідь очищене насіння — смак той же, а задоволення вже немає.
Людмила Богуш,
засновник тренінгової компанії
«Студія управління часом BogushTime»
