Заведи журнал досягнень
“Не плач, тому що це закінчилося. Усміхнись, тому що це було“.
Габріель Гарсія Маркес.
У житті все відбувається циклічно: починається, розвивається і закінчується. Це – закон, який ми знаємо і з яким погоджуємося… До тих пір, поки це не стосується особисто нас. Точніше, не стосується того, що ми любимо і цінуємо.
Адже коли відбувається щось погане, для багатьох значним утішенням є думка “це пройде”. А ось коли йдеться про те, що закінчиться відпустка, або подорож, або цікава зустріч чи улюблена книга, ми починаємо сумувати, деякі – навіть заздалегідь.
Ви зустрічали сумних людей на вечірці? Ви його запитуєте “Чого сумуєш, адже так весело?”, а він вам відповідає: “Так, ось думаю, що завтра знову на роботу…”
Я якось задалася питанням, чому ж люди сумують за минулим. І я зрозуміла, що для багатьох проблема в тому, що вони себе знецінюють, не вважають гідними чогось хорошого, тому те, що сталося, розцінюють як дійсно випадкове, неповторне. Інші – бояться, що не доживуть. Треті вважають, що в нашій країні стає все гірше і гірше, і сподіватися на можливість того, що хороше може статися знову, дурно.
Знаєте, майбутнього не існує, його зараз просто немає! І воно там, у майбутньому, може бути зовсім різним. Як же воно відбувається? А все просто: хтось вірить у те, що може створити щось унікальне в галузі комп’ютерних технологій – і стає Стівом Джобсом, про якого зараз не згадує у своїх статтях лише ледачий (так що, і я приєднуюсь). Людина придумує – і діє. І його майбутнє стає для когось теперішнім. Тому порада не складна: придумайте собі таке майбутнє, як вам подобається, і зробіть його. А як утримати мотивацію для досягнення довгострокових цілей, ви можете прочитати в моїй статті.
А що ж робити тим, хто боїться придумати собі хороше, привабливе майбутнє, тому що колись по них залізобетонним виховним катком пройшлися нерозумні батьки або нерозумні вчителі?
А тут рекомендую прислухатися до Маркеса: скажіть “дякую” всьому хорошому, що у вашому житті було. Не сумуйте, що це пройшло, адже у деяких людей його і не було, і у вашому житті могло теж не статися. Ви могли не зустріти ту людину, про втрату якої ви сьогодні сумуєте, ви могли не поїхати в цю дивовижну подорож, яка, можливо, більше не повториться, правда?
Заведіть собі журнал ваших досягнень, перемог, позитивних подій. Пам’ятаєте, в “Попелюшці”: він подивився на мене три рази…
І коли стає важко – загляньте в нього, знову наповніться цими радісними почуттями і… Вперед, до нових цілей!
Міла Богуш-Данд,
засновник компанії BogushTime
