Працювати ціле життя в одній компанії – це щастя

Я погоджусь з суспільною думкою, коли скажу, що працювати ціле життя в одній компанії - це щастя. Чому? Тому що це найзручніше - працювати на благо організації заради Я погоджусь з суспільною думкою, коли скажу, що працювати ціле життя в одній компанії - це щастя. Чому? Тому що це найзручніше - працювати на благо організації заради спільної ідеї як в сім'ї. Але цього має хотіти і компанія і працівник. Саме цього я прагнула, але у мене так не складалося. 

В Україні вважається нормальним якщо працівник затримався в одній компанії від 3 до 5 років. Якщо він змінює роботу кожні півроку чи кожні три місяці, його починають і роботодавці і рекрутери підозрювати у нечистій репутації, продзвонювати вказані ним компанії і намагатись знайти коло людей, з якими він мав справу.

Працювати в одній компанії - це значить рости ціле життя разом з нею. Японці вітають людей, які затримуються в організації. Їх не треба навчати заново. Вони розвиваються, вдосконалюються, стають професіоналами своєї справи.

Деякі пости навіть не вимагають кар'єрного росту. Навіщо прибиральниці рости? Ким вона буде: керівником господарської частини? Якось дивно. Секретар - це робота, якою людина може займатися все життя. І в радянському союзі людина таку посаду могла займати все життя. Західні компанії працюють за тим самим принципом. Він дуже шанований і дуже цінний. Він профі, він не керівнику служить, а посту.

А кур'єр, водій, офіс-менеджер, ресепшіоніст - компанії краще, щоб персонал на цих постах не піднімався кар'єрними сходами, тому що він цінний відточеною майстерністю тих задач, які виконує на своїх постах. Але зазвичай вони тяжіють до зміни посади і доводиться знову навчати нових працівників.

Мені доводилось у своїй практиці читати різні дані. Приміром, за 2,5 роки людина згорає в одній компанії. Це те саме сказати, що за той самий період вона падає духом у власній сім'ї. Час її змінювати, як всі нормальні люди це роблять. Хтось такий стереотип створив і він добре прижився в Україні. Бізнесмени зовсім не страждають від того, що своє життя присвячують власному бізнесу. Благодійники не розчаровуються від місії робити добро протягом життя.

Мабуть, це викривлений стереотип пішов від динаміки росту персоналу. Деякі працівники за своїм станом схильні до змін. Вони будуть старатися змінювати своє життя, правила у компанії та й саму компанію. Їм притаманні затримки на 1 роботі на 3-6 місяців. Вони не погані. Вони динамічно ставляться до життя. Інші трудівники - схильні до стабільності, роками працюють в компанії. Вони щасливі, бо знають куди їм іти завтра, знають як облуплених, людей, з якими працюють багато років.

Немає єдиного рецепту для працівника чи роботодавця, а як краще. Краще - мати свої цілі і до них іти. Якщо це можливо через роботу у багатьох компаніях, це правильний вибір. Якщо у стабільності - це теж справедливе рішення. Якщо працівник хоче летіти, його треба відпускати, навіть, знаючи його велику користь для компанії. Все одно рано чи пізно знайде привід піти. 

Мій вибір - бути в одній компанії. Це як з дитиною. Ти бачиш, як вона росте. Ти впливаєш на її виховання. Ти разом з командою відзначаєш великі ювілеї. Ти бачиш розширення, кризи і перемоги. Ці відчуття можливі, якщо ти причетний до однієї компанії не роками, а десятками років.