Перейти к основному содержанию
 

Вы здесь

Вибір майбутньої професії: як не помилитися?

12.05.2012

Як знайти своє покликання, як можуть допомогти у цьому батьки, кого запитати, з ким порадитися, до якого вузу вступати? На ці запитання «Сім’я і дім» шукала відповіді у Центрі розвитку сім’ї «СОФІЯ», куди завітали люди, яким вдалося досягти успіху в улюбленій справі. Це – Ярослава ГЕРАЩЕНКО, практичний психолог, керівник Центру розвитку сім’ї «СОФІЯ», Олена АЛЕКСАНДРОВА, виконавчий директор тренінгової компанії «BogushTime», Ольга ЮНАКОВА, співачка, активна учасниця соціальних проектів, та Ольга АДАМ, художник, педагог, засновниця арт-клубу «Щастя».

Історія перша. ЯК СТАТИ УПРАВЛІНЦЕМ ВЕЛИКОЇ КОМПАНІЇ

Олена АЛЕКСАНДРОВА: У пошуках покликання мені довелося повчитися у Москві, Києві, змінити кілька спеціальностей. Це довга дорога, але тепер я – керівник компанії, і мені дуже подобається моя робота. Я люблю наводити лад, «розставляти все пополичках», допомагати людям реалізовуватися. А досягла всього цього завдяки завзяттю та мрії жити у великому місті. Бо сама є вихідцем із маленького провінційного містечка на Сході України.

Школяркою я розуміла одне: не хочу працювати на виробництві. Але, попри успіхи у навчанні, після школи до вузу не вступила, через що дуже розчарувалася. Закінчила комп’ютерні курси. Рік провчилася на підготовчих курсах Московського гірничого університету. Але до зарахуванняу цей вуз мені забракло два бали. Тоді вдруге неймовірно зневірилася! Але за цей час я пройшла добру школу життя, стала сильнішою. І розуміла, що мені потрібна вища освіта, тож у Києві заочно здобула технічну спеціальність. Відтак півроку провчилася у школі топ-менеджменту і зрозуміла, що мені подобається бути керівником, що вмію спілкуватися з людьми, домовлятися.

Поради школярам. Усе починається з мрії. Тож дайте собі можливість помріяти, бо досягнення мети складається із чотирьох кроків: мрія, план, дія, продукт. Якщо ти ні до чого не прагнеш, то не розумітимеш, що тобі потрібно. Пливтимеш за течією. Коли ж знаєш, чого хочеш, тоді гори звернеш. І не бійтеся помилятися. Щоправда, на одні й ті ж граблі теж старайтеся не наступати.

Поради батькам. Не недооцінюйте і не оцінюйте своїх дітей. Коли дитина каже: «Я хочу стати лікарем», а батьки: «Та куди тобі до лікаря!», то це неправильно. Дайте можливість чаду відчути цю професію, побачити лікарню. Відведіть її на операцію, нехай іграшкову. Бо дуже часто уявлення про професію, мовляв, лікар – це круто, не збігаються із можливостями.

Історія друга. ХУДОЖНИК – ЦЕ НЕ ЛИШЕ ЖЕБРАК, ЯКИЙ МАЛЮЄ У ПІДЗЕМНИХ ПЕРЕХОДАХ

Ольга АДАМ: У мене в студії люди почуваються щасливими. Чи то кухар, який малює геніальні картини, чи прибиральниця, яка майструє прикраси з бісеру… Всі люди мають робити те, що дає їм щастя. Завжди сумно спостерігати за молоддю, коли батьки «ламають» їм життя, нав’язуючи свій вибір професії. Дорогі батьки, не вбивайте своїх дітей! Бо не все фокусується на проблемі «де братимеш ковбасу?!» Художник – це не лише той, хто малює в переході, це і дизайнер-модельєр, і дизайнер інтер’єрів…

Свого часу я закінчила художній вуз, відтак педагогічний, вивчилася на історика та режисера. Десять років працювала на телебаченні режисером та художником. А потім створила студію, де вчу дітей малювати, себто застосовую усі свої освіти.

Поради школярам. Професію треба обирати, прислухаючись до себе, відчуваючи свої сильні сторони, інтуїтивно розуміючи, чого хочеш.

Поради батькам. Наші діти багато малюють, бо так вони розмовляють зі світом. І за їхніми малюнками можна визначити, ким вони хочуть стати. Лише не забувайте скеровувати своїх кровиночок. Бо найстрашніший ризик – його відсутність.

Історія третя. «СПІВАТИ – ЦЕ ПОКЛИКАННЯ, А НЕ ВИСОКІ ГОНОРАРИ»

Ольга ЮНАКОВА: Я ніколи не сумнівалася у виборі, бо з чотирьох років виступала на сцені. Бути творчою людиною – це круто! Але я з категорії тих, хто адекватно сприймає цю професію. Є моменти зльоту і падіння: сьогодні ти зібрав повний зал у Палаці «Україна», а завтра змушений співати в ресторані. Молоді люди, які вирішили пов’язати життя з шоу-бізнесом, мають пам’ятати про це. Співати – це покликання, а не заробляння грошей. А ще я розумію, що іноді треба себе виявляти в іншій сфері діяльності, тож нині шукаю себе у дизайні.

Поради школярам. Людина має зрозуміти, які у неї можливості, що вона МОЖЕ, а не хоче робити! Можна хотіти стати зіркою, не вміючи співати, а можна стати крутим сантехніком, правильно оцінивши свої задатки.

Поради батькам. Що більше просто спілкуватиметеся з дітьми, то краще. Бо наші батьки не виховують дітей. Вони заробляють гроші, а на більше часу нема. Треба у будь-якому стані з дитиною спілкуватися. Бо вельми важливо мати близький контакт, тоді свій життєвий досвід можна передати дитині.

Коментар психолога

Ярослава ГЕРАЩЕНКО: Роль батьків у виборі майбутньої професії дітей – надважлива. Вони мають, по-перше, інформувати чад, які бувають професії. Приміром, свого часу я обирала з трьох варіантів. Любила тварин, любила допомагати подружкам виходити з депресивних станів і любила вивчати мови. Моя мудра мама сказала: «Тобі подобаються тварини? Можеш їх лікувати. Любиш роздавати поради? Тоді це завдання психолога. Мови – це лінгвістика. Обирай».

Далі, про що забуваємо, варто оцінити особистісні якості. Скажімо, дитина добре малює, але в неї чудові комунікативні здібності. То, можливо, їй порекомендувати стати викладачем малювання, бо вмітиме розповісти, пояснити?

І ще батьки мусять дати можливість дитині спробувати себев різних професіях. Вона має відвідувати різноманітні курси, гуртки, тренінги тощо. Якщо батьки, не нав’язуючи, дадуть такий комплекс занять, тоді дитині легше визначитися: подобається їй співати, малювати чи крутити гайки…

До речі, школярі можуть пройти спеціальні тести на профорієнтацію, які допомагають правильно оцінити свої здібності у тій чи тій сфері. Знайти їх можна ось тут: http://semya-ua.com/proforientatsiya-shkolnikov.html. 

Жанна КУЯВА, м. Київ

"Сім'я і Дім"

№18 (803) 3 – 9 травня 2012 р. 

www.simya.com.ua

Вибір майбутньої професії: як не помилитися? Вибір майбутньої професії: як не помилитися?

Як знайти своє покликання, як можуть допомогти у цьому батьки, кого запитати, з ким порадитися, до якого вузу вступати? На ці запитання «Сім’я і дім» шукала відповіді у Центрі розвитку сім’ї «СОФІЯ», куди завітали люди, яким вдалося досягти успіху в улюбленій справі. Це – Ярослава ГЕРАЩЕНКО, практичний психолог, керівник Центру розвитку сім’ї «СОФІЯ», Олена АЛЕКСАНДРОВА, виконавчий директор тренінгової компанії «BogushTime», Ольга ЮНАКОВА, співачка, активна учасниця соціальних проектів, та Ольга АДАМ, художник, педагог, засновниця арт-клубу «Щастя».

Як знайти своє покликання, як можуть допомогти у цьому батьки, кого запитати, з ким порадитися, до якого вузу вступати? На ці запитання «Сім’я і дім» шукала відповіді у Центрі розвитку сім’ї «СОФІЯ», куди завітали люди, яким вдалося досягти успіху в улюбленій справі. Це – Ярослава ГЕРАЩЕНКО, практичний психолог, керівник Центру розвитку сім’ї «СОФІЯ», Олена АЛЕКСАНДРОВА, виконавчий директор тренінгової компанії «BogushTime», Ольга ЮНАКОВА, співачка, активна учасниця соціальних проектів, та Ольга АДАМ, художник, педагог, засновниця арт-клубу «Щастя».

Історія перша. ЯК СТАТИ УПРАВЛІНЦЕМ ВЕЛИКОЇ КОМПАНІЇ

Олена АЛЕКСАНДРОВА: У пошуках покликання мені довелося повчитися у Москві, Києві, змінити кілька спеціальностей. Це довга дорога, але тепер я – керівник компанії, і мені дуже подобається моя робота. Я люблю наводити лад, «розставляти все пополичках», допомагати людям реалізовуватися. А досягла всього цього завдяки завзяттю та мрії жити у великому місті. Бо сама є вихідцем із маленького провінційного містечка на Сході України.

Школяркою я розуміла одне: не хочу працювати на виробництві. Але, попри успіхи у навчанні, після школи до вузу не вступила, через що дуже розчарувалася. Закінчила комп’ютерні курси. Рік провчилася на підготовчих курсах Московського гірничого університету. Але до зарахуванняу цей вуз мені забракло два бали. Тоді вдруге неймовірно зневірилася! Але за цей час я пройшла добру школу життя, стала сильнішою. І розуміла, що мені потрібна вища освіта, тож у Києві заочно здобула технічну спеціальність. Відтак півроку провчилася у школі топ-менеджменту і зрозуміла, що мені подобається бути керівником, що вмію спілкуватися з людьми, домовлятися.

Поради школярам. Усе починається з мрії. Тож дайте собі можливість помріяти, бо досягнення мети складається із чотирьох кроків: мрія, план, дія, продукт. Якщо ти ні до чого не прагнеш, то не розумітимеш, що тобі потрібно. Пливтимеш за течією. Коли ж знаєш, чого хочеш, тоді гори звернеш. І не бійтеся помилятися. Щоправда, на одні й ті ж граблі теж старайтеся не наступати.

Поради батькам. Не недооцінюйте і не оцінюйте своїх дітей. Коли дитина каже: «Я хочу стати лікарем», а батьки: «Та куди тобі до лікаря!», то це неправильно. Дайте можливість чаду відчути цю професію, побачити лікарню. Відведіть її на операцію, нехай іграшкову. Бо дуже часто уявлення про професію, мовляв, лікар – це круто, не збігаються із можливостями.

Історія друга. ХУДОЖНИК – ЦЕ НЕ ЛИШЕ ЖЕБРАК, ЯКИЙ МАЛЮЄ У ПІДЗЕМНИХ ПЕРЕХОДАХ

Ольга АДАМ: У мене в студії люди почуваються щасливими. Чи то кухар, який малює геніальні картини, чи прибиральниця, яка майструє прикраси з бісеру… Всі люди мають робити те, що дає їм щастя. Завжди сумно спостерігати за молоддю, коли батьки «ламають» їм життя, нав’язуючи свій вибір професії. Дорогі батьки, не вбивайте своїх дітей! Бо не все фокусується на проблемі «де братимеш ковбасу?!» Художник – це не лише той, хто малює в переході, це і дизайнер-модельєр, і дизайнер інтер’єрів…

Свого часу я закінчила художній вуз, відтак педагогічний, вивчилася на історика та режисера. Десять років працювала на телебаченні режисером та художником. А потім створила студію, де вчу дітей малювати, себто застосовую усі свої освіти.

Поради школярам. Професію треба обирати, прислухаючись до себе, відчуваючи свої сильні сторони, інтуїтивно розуміючи, чого хочеш.

Поради батькам. Наші діти багато малюють, бо так вони розмовляють зі світом. І за їхніми малюнками можна визначити, ким вони хочуть стати. Лише не забувайте скеровувати своїх кровиночок. Бо найстрашніший ризик – його відсутність.

Історія третя. «СПІВАТИ – ЦЕ ПОКЛИКАННЯ, А НЕ ВИСОКІ ГОНОРАРИ»

Ольга ЮНАКОВА: Я ніколи не сумнівалася у виборі, бо з чотирьох років виступала на сцені. Бути творчою людиною – це круто! Але я з категорії тих, хто адекватно сприймає цю професію. Є моменти зльоту і падіння: сьогодні ти зібрав повний зал у Палаці «Україна», а завтра змушений співати в ресторані. Молоді люди, які вирішили пов’язати життя з шоу-бізнесом, мають пам’ятати про це. Співати – це покликання, а не заробляння грошей. А ще я розумію, що іноді треба себе виявляти в іншій сфері діяльності, тож нині шукаю себе у дизайні.

Поради школярам. Людина має зрозуміти, які у неї можливості, що вона МОЖЕ, а не хоче робити! Можна хотіти стати зіркою, не вміючи співати, а можна стати крутим сантехніком, правильно оцінивши свої задатки.

Поради батькам. Що більше просто спілкуватиметеся з дітьми, то краще. Бо наші батьки не виховують дітей. Вони заробляють гроші, а на більше часу нема. Треба у будь-якому стані з дитиною спілкуватися. Бо вельми важливо мати близький контакт, тоді свій життєвий досвід можна передати дитині.

Коментар психолога

Ярослава ГЕРАЩЕНКО: Роль батьків у виборі майбутньої професії дітей – надважлива. Вони мають, по-перше, інформувати чад, які бувають професії. Приміром, свого часу я обирала з трьох варіантів. Любила тварин, любила допомагати подружкам виходити з депресивних станів і любила вивчати мови. Моя мудра мама сказала: «Тобі подобаються тварини? Можеш їх лікувати. Любиш роздавати поради? Тоді це завдання психолога. Мови – це лінгвістика. Обирай».

Далі, про що забуваємо, варто оцінити особистісні якості. Скажімо, дитина добре малює, але в неї чудові комунікативні здібності. То, можливо, їй порекомендувати стати викладачем малювання, бо вмітиме розповісти, пояснити?

І ще батьки мусять дати можливість дитині спробувати себев різних професіях. Вона має відвідувати різноманітні курси, гуртки, тренінги тощо. Якщо батьки, не нав’язуючи, дадуть такий комплекс занять, тоді дитині легше визначитися: подобається їй співати, малювати чи крутити гайки…

До речі, школярі можуть пройти спеціальні тести на профорієнтацію, які допомагають правильно оцінити свої здібності у тій чи тій сфері. Знайти їх можна ось тут: http://semya-ua.com/proforientatsiya-shkolnikov.html. 

Жанна КУЯВА, м. Київ

"Сім'я і Дім"

№18 (803) 3 – 9 травня 2012 р. 

www.simya.com.ua

logo